15 листопада 2011, 13:16

Привид бродить Україною

Щось діється дивне і незрозуміле.

Психологи нас заспокоюють – не страшно, Тимошенко он скільки судять, а ніяких тобі агресивних виступів. Тільки і є, що баби на базарі: "Бачили Юлю по тілівізору? Замучили її в тому сізо..." - "Да, не курорт... А шо зробиш?" Зітхнули і далі торгують зморщеними помідорами.

Але якщо трохи уважніше подивитись – сліди якогось привида.

То на Банковій починають роздавати газету Яценюка і намагаються переловити людей підписатись за відставку Президента, а потім раптом перестають.

То дивні темні особи кучкуються по вулицях, перешіптуються, проводять таємні з'їзди, де готуються скинути Президента (якось). І бояться.

А тим часом у Верховній Раді взагалі вже нікого нема, скоро систему Рада перепрограмують, щоб працювала сама, або найматимуть журналістів за 50 гривень на день, щоб натискали кнопки.

Якийсь чоловік з "мучітєльно-знакомим" обличчям, напевне депутат або помічник по кнопках, на відповідній вулиці жаліється (не мені): "Не знаємо, що таке робиться, своїх хапають уже".

Адмінресурсу роздали села і міста, по штуці на брата, і сказали працювати на вибори. О, знов – ліниво каже адмінресурс.

Януковичу хтось сказав, що народ запасається зброєю.

Афганці і чорнобильці ламають паркани, увагу народу панічно відволікають кримінальною хронікою і Ландиком.

Позавчора казали, що Янукович зрадив Росію, сьогодні кажуть що вже ні.

А спокійні туристи з Донецька і зі Львова фотографуються під монументальною вивіскою "Президент України" на Адміністрації. І Привид Невідомого дивиться на тих туристів косим зміїним оком, огляньтесь – побачите.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Активісти, комуністи, комсомольці і Голодомор

Перші з них прийшли в село Комиші нині Сумської області, а тоді – Харківської губернії, 1918 року. Ті, перші, були дикі і жорстокі. Вони сказали, що вони – комуністи, нова власть, і першим ділом змусили церкву заплатити їм за те, що вони її не закриють...

Ветерани Великої Вітчизняної

Я сиділа в архіві СБУ і читала справу. Справа була товста, по одному вбивству комуніста судили шість чоловік. Всі вони на допитах признавались спокійно і щиро, що вступили в УПА, що ходили на збори (збори?) і читали листівки (нащо?) а потім признавались, що вбили "комуніста", прийшли на вечорниці де він випивав, викликали за хату і вбили а труп кинули в річку Устю...

Тернові хустки – на онучі. Про Голодомор

Вона багато любила розказувати про себе. Про те, як батько її шив чоботи, як вона впала з коня, як ходила до школи, як валили в селі церкву і розкопували могли священників, щоб дістати золоті хрести...

Путін не спить

Є така традиція – проводити паралелі. "От в Росії такого-то року було так", ну і в нас теж має бути, як в Росії того року. Ці всі прогнози зазвичай не збуваються, просто потім той, хто писав, тихо не нагадує, що він був говорив...

В Росії зараз відбувається Майдан

Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець"...

Що сьогодні святкуємо?

Не треба святкувати – кажуть деякі, це просто день пам'яті, могло б усе закінчитись абсолютно не так, було страшно, дуже страшно. І досі нічого не закінчилось – додають інші...