В Росії зараз відбувається Майдан
Коли я натрапляю на чергову статтю про те, що Росії скоро кінець, уже навіть не серджуся. Це наш інформаційний фон з ранньої весни. "Зелені чоловічки захопили Крим, Росії скоро кінець", "В Донецьку, Луганську і Харкові зворушення, але не бійтесь, бо Росії скоро кінець". "Терористи збили пасажирський літак, ну тепер Росії точно скоро кінець". "В нас великі втрати, волонтери з ніг падають, люди Януковича повертаються до влади, добровольці хочуть на ротацію, а їх нема ким замінити, але не бійтесь, бо ціна на нафту падає, і Росії скоро кінець"
Ця чудова пісенька зародилась у ті часи, коли раптом втік Янукович, який нікуди не збирався, і якщо вже ми цього тхора викурили з неприступної нори, то що нам Росія.
Тільки Росія – це не переляканий тхір, що чотири роки тремтів і боявся Майдану, тримаючи там постійно то сцену, то намети, то просто зелений паркан, коли не було чого поставити.
Росіяни готові не їсти і не пити, і не годувати дітей, аби тільки завоювати ті території, які вважають своїми. Зараз у них – рідкісний емоційний підйом, якого, здається, не було з часів Горбачова.
Народ Росії тепер – це, фактично, натовп, і не має значення, що він не на площі, а по хатах перед телевізором. В Росії зараз, фактично, відбувається свій власний Майдан, але без виходу на вулиці. Адже в наш час не обов'язково сходитись на площу, задля емоційного єднання і впадання в транс спільного мислення вистачить телевізора і соціальних мереж.
І от вже з людиною робиться те саме, що в натовпі – повне розчинення. Та сама емоційна напруга і готовність іти, громити, кричати, розривати, ридати, все віддати; та сама закоханість в ідею або лідера, єдиного і найкращого – і він має необмежену владу, і може маніпулювати своїм емоційно зарядженим Майданом, як хоче.
Той самий сильний емоційний посил – адже натовпи рідко збираються "за", частіше "проти". Вони зараз – "проти" Америки, Європи, гуманістичних цінностей, проти тих, хто забороняє багатій і могутній країні вести себе в світі так, як дозволяють їй гроші і могутність.
Тільки мета у натовпу інша: вони не хочуть змінити лад в одній країні, вони хочуть змінити цінності на Землі. Змінити все, чим жили, і що було в основі всіх законів уже тисячоліттями.
Росія і не думає гинути чи спинятись, ні, вона не втомилась, вона не готує собі шляхів до відступу. Вона зараз якраз активно перебудовує шкільну освіту, закриває недержавні школи – ви знали про це? А в державних школах освіта політизується, з'являються виховні години і уроки патріотизму.
Кажуть, в Росії вистачить грошей ще років на десять спокійного безбідного життя, навіть при падінні цін на нафту і повній ізоляції. Що ж – через десять років в неї буде нове покоління підвищеного патріотизму, готове жити в повних злиднях і певне, що вони – єдиний богобраний народ, який має взяти все насенння Землі собі в раби, і керувати з Москви не тільки Києвом, а і Нью Йорком і Буенос-Айресом.
І якщо ми все ще заколисуємо себе солодкою пісенькою про те, що Росія скоро впаде, то будьмо готові стати нижчою расою в тій майбутній російській супердержаві. А тих, хто пише ці фейкові прогнози, варто було б посадити в одну кімнату до тих, хто рівно рік тому поширював соціальними мережами інформацію, що "Беркут" кинув каски об землю і перейшов на наш бік", що "Грифон" повернувся спиною до мітингувальників і більш нападати не буде". І хай їм усім стане соромно.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
