Тримайся, Юра!
Написати цей блог змусив мене вчорашній інцідент на програмі Савіка Шустера.
З Юрієм Луценком знайомий вже добрий десяток років. Не скажу, що ці відносини є дружніми, але товариськими, напевне, вони є. Хоча, зустрічаємося ми досить рідко, особливо останнім часом.
Шоу вдалося по повній програмі. А його деталі будуть обговорюватися ще, як мінімум тиждень.
Нажаль, як це досить часто буває, ділової і виваженої розмови не сталося. Особисте та політичне завдання Нестора Шуфрича було зрозумілим: вивести Луценка з себе, спровокувати його на неадекватні дії у прямому ефірі, виставити на всю країну невротиком, який не володіє собою. А потім по-повній використати це у подальшій передвиборній президентський боротьбі.
Нестор старався, як міг. Для нього міністр внутрішніх справ є не лише політичним опонентом, але і особистим ворогом. Кожний неупереджений глядач міг поставити себе на місце Луценка. І, напевне, не кожен зміг стримати себе і не кинутися на супротивника з кулаками або перейти на з'ясування стосунків у стилі "сам дурак".
Юра втримався. Майже. Адже, з моєї точки зору, міг би не говорити про відносини Нестора Шуфрича з його дружиною. "Око за око, зуб за зуб" – такий принцип є неприйнятним. Не треба опускатися до рівня свого опонента-провокатора.
Але головне, Луценко не відповів "недоторканому" Шуфричу, коли той накинувся на нього з кулаками. Уявляю, як важко було не відповісти здоровому мужику. За це окреме "дякую".
Написав цей блог, щоб по-людськи підтримати Юрія Луценка: вчора ти вчинив вірно, повів себе правильно, не дав козирі своїм політичним супротивникам, відстояв честь мундиру.
Тримайся, Юра!
