29 липня 2014, 20:24

Держава дала нам зброю і боєприпаси, все інше дали нам люди, або батьківський день для Збройних Сил України

Субота та неділя вже декілька місяців для мене, як і для тисячі інших волонтерів, – "батьківський день" для Збройних Сил України.

Батьківський, тому що пригадую своє дитинство: знаходячись у піонерському таборі, з нетерпінням чекав у суботу чи неділю приїзду батьків. Адже вони завжди приїжджали з подарунками, з різноманітними ласощами, цукерками, шоколадом, фруктами.

Сьогодні країна, волонтери стали такими "батьками" для наших героїв на Східному фронті. Кожного дня невеличкі струмочки та потічки волонтерської допомоги зливаються в досить потужний потік тилового забезпечення. І неважливий конкретний внесок кожного окремого волонтера, головне бажання допомагати, бути корисним.

Наприклад, я із своїми друзями в якості підшефних обрали батальйон "Київ-1": там мої побратими з Майдану, з багатьма з них ми пройшли Революцію Гідності. Регулярно возимо їм гуманітарну допомогу: бронежилети, їжу, спорядження, два рази вдалося привезти легкові автомобілі, адже батальйон був практично без автівок.

Але зараз не про це, а про окремі враження із зони АТО.

Враження перше: найкраща агітація проти сепаратистів та російських найманців – це мирне життя.

До цього був у Слов'янську 12 липня. Місто тоді справляло дуже гнітюче враження: практично на кожному перехресті залишені блокпости, завалена барикадами держадміністрація та міськвиконком, обірвані тролейбусні лінії, сліди від куль, закриті магазини, води та електрики в квартирах немає.

Сьогодні, через два тижні потому, ситуація докорінним чином змінилася: працюють магазини, хоча ціни там ще дещо вищі, ніж у нас в Києві, розчищені вулиці, практично весь Слов'янськ з електрикою та водою, незабаром обіцяють пустити тролейбуси.

А саме головне – при в'їзді у Слов'янськ є два красивих озера: шикарні курортні місця. Сьогодні там відпочивають люди. Не лише місцеві жителі, а й наші військові, які звільняли це місто і зараз там знаходяться. Вони плавають та загорають.



Мирне життя повертається до міста. Хоча іноді в такій гротескній формі: поряд у купальниках та плавках місцеві жителі та озброєні українські вояки. Правда, це вже нікого не бентежить.

Остання плітка, яка гуляє Слов'янськом: хлопці зі Збройних Сил – це наші захисники, вони допомогли звільнити від сепаратистів місто, воно ожило, запрацювало. Але ми боїмося, що коли вони підуть, то прийде "Правий сектор" і нас всіх постріляє.

Сюр по повному.

Враження друге: про те, як українці замінили собою державну машину, яку ж самі і побудували.

Так сталося, що цього разу ми побували не лише в батальйоні "Київ-1", а з'їздили до батальйону "Київська Русь", який зараз дислокується на горі Карачун. Справжній Батя, комбат, Олександр Гуменюк, якого дуже поважають бійці, сказав геніальну фразу: "Держава дала нам лише зброю та боєприпаси, все інше нам дали люди".

Дійсно, бронежилети, засоби зв'язку, автомобілі, продукти – все привозять волонтери. Про неабиякий господарський хист командира та реальну допомогу свідчать гори картоплі та цибулі, складені біля їдальні.

Висновок з цього і оптимістичний, і песимістичний одночасно.

Ми – українці, дуже дивні люди. З одного боку, ми створили корупційну, бюрократичну державну машину, яка не здатна забезпечити Збройні Сили. Та і в іншому ця машина не справляється.

З іншого – самі абсолютно добровільно замість цієї державної машини виконуємо її функції. І виконуємо доволі успішно.

Враження третє: про зрадників.

Вдень у звільнених містах все дуже пристойно: місцеві посміхаються, говорять, що Україна єдина та радісно махають руками услід авто з київськими номерами.

Правда вночі на горі Карачун регулярно стріляють. При проїзді зеленки вояки нервово реагують на кожний рух.

Переважна більшість депутатів та місцевих очільників співпрацювали з російськими найманцями і намагаються і зараз їм потихеньку допомагати.

Опиратися на місцеву владу наші військові не можуть. Водночас, власних розпорядчих повноважень у військових немає, дуже важко проводити оперативну роботу серед місцевих, а місцева міліція переважно була на боці сепаратистів.

До речі, якщо був би введений військовий стан, то ситуація б докорінним чином змінилася. Це б надало нашим військовим додаткові можливості контролювати ситуацію у звільненій місцевості на цілком легальних підставах. Отака ціна (далеко не вся) не введення воєнного стану.

P.S. Дякую за фото, що були зроблені та люб'язно надані Богданом Бортаковим.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Міністерство молоді та спорту має працювати в складі нового Уряду

15 серпня стало відомо, що у Верховній Раді України нового скликання все-таки буде створений Комітет з питань молоді та спорту. Вітаю це рішення і вважаю позитивом – те, що нова влада розуміє важливість для розвитку нашої держави таких напрямків як молодіжна політика, національно-патріотичне виховання, фізична культура та спорт...

28 липня – прощання з Романом Вірастюком на НСК "Олімпійський"

Не стало Романа Вірастюка – нашого друга, колеги, спортсмена, митця, телеведучого, людини багатьох талантів, неординарної особистості з великим і добрим серцем...

Необхідно зберегти Міністерство молоді та спорту

Відносно планів нової влади щодо можливого приєднання Міністерства молоді та спорту до Міністерства культури та Інформаційної політики. Моє прохання і рекомендація – необхідно зберегти Міністерство молоді та спорту і не допустити його скорочення...

Підтримую Ганну Соловей!

Спортивну спільноту сколихнув скандал у велоспорті. Очільник федерації дозволив собі, на моє переконання, вкрай несправедливим, неприпустимим і хамським тоном спілкуватися з нашою спортсменкою, чемпіонкою II Європейських ігор, велогонщицею Ганною Соловей...

Україна – третя в медальному заліку II Європейських ігор серед 50 країн!

Україна – третя в медальному заліку серед 50 країн-учасниць II Європейських ігор, які завершилися в Мінську. Ми стали свідками найкращого за всю історію виступу нашої збірної на Європейських іграх! Коли у грудні 2014 р...

Сімейні цінності та розвиток інституту сім'ї – питання національної безпеки України

У Києві відбувся Всеукраїнський форум сім'ї-2019. Цей захід об'єднав багатьох: Президента України, урядовців, народних депутатів з міжфракційного об'єднання "За духовність, моральність та здоров'я України", духовенство різних християнський конфесій, науковців, громадських діячів молодь та звичайних громадян, які сповідують традиційні сімейні цінності...