Небезпечні ігри
Вчора у Ялті в ході щорічного самміту "Ялтинська європейська стратегія" мали місце важливі і знакові моменти. Принаймні, якщо до вчорашнього дня у мене особисто не було жодного сумніву у тому, що Угоду про асоціацію між Україною та ЄС буде підписано у листопаді цього року, події 20 вересня змусили до більш обережного оптимізму.
Знову ж – каменем спотикання стала справа Юлії Тимошенко. Точніше, раптова зміна позиції окремих учасників форуму.
Напередодні (під час відкриття форуму) та з самого ранку 20 вересня єврокомісар Штефан Фюле неодноразово акцентував увагу на тому, яку роботу проробили українськи парламентарі та як активно співпрацюють влада і опозиція. Він всіляко уникав будь-яких розмов про Тимошенко та намагався дистанціюватися від питань, пов'язаних із долею екс-прем'єра.
Натомість ближче до обіду відбувається серйозний пресинг з боку опозиції, яка наполягає на тому, щоби питання Тимошенко було повернуто в повістку денну переговорного процесу між Україною та Євросоюзом. Фюле вагається.
Першим про те, що справа Тимошенко може знову вийти на перший план переговорного процесу, повідомив Александр Кваснєвський. Точніше, доволі прозоро натякнув. Потім акцент на Тимошенко зробила президент Литви Даля Грибаускайте (хоча за два дні перед форумом у Ялті Надзвичайний і Повноважний Посол Литви в Україні Пятрас Вайтекунас заявив, що ЄС не ставить вимогу звільнення Тимошенко – вимоги ЄС до України носять більш широкий характер, ніж просто вирішення справи однієї людини).
Після обіду Штефан Фюле робить чергову заяву і однозначно дає зрозуміти, що Європейський Союз вимагає якомога швидшого і однозначного вирішення питання Тимошенко. Між рядками читається: без звільнення Тимошенко не буде асоціації.
Ще більш однозначним виглядав євродепутат Ельмар Брок, який не просто вимагав звільнення Тимошенко, а й заявив про те, що для такого кроку не потрібні додаткові механізми: "Я не можу судити, який із шляхів найбільш реальний. Я думаю, що найбільш легким для українського уряду буде гуманітарний шлях – випустити Тимошенко якимось способом".
Увечері у програмі Савіка Шустера опозиція продовжила наполягати на питанні звільнення Тимошенко як на обов'язковій умові конструктивної роботи над євроінтеграційними законами (до речі, у своєму інтерв'ю для Української правди Юлія Тимошенко жодним чином не зазначила, що наполягає на тому, аби її фракція працювала над євроінтеграційними законами – більше того: заявила, що передала на розгляд однопартійців побажання, які виходять далеко за рамки вимог з боку ЄС).
Виступ Віктора Януковича у Ялті був однозначним: Україна виконує взяті на себе зобов'язання, працює над законопроектами, намагається виконати усі вимоги, аби підійти з конкретними результатами до самміту у Вільнюсі. Напередодні ялтинського форуму перший віце-прем'єр Сергій Арбузов заявив, що всі необхідні законопроекти вже внесено у парламент. Отже, м'яч тепер на стороні Верховної Ради, а потім – і на полі європейських структур, відповідальних за переговорний процес із Україною. Також Янукович дав зрозуміти, що не має наміру розглядати нові вимоги – ті, які би виходили за межі раніше озвучених Європою і узгоджених принципів.
В умовах тиску на Україну з боку Російської Федерації (а особливо враховуючи той факт, що у Росії з'явився новий – більш гнучкий і досвідчений, а головне – більш розумний за відверто примітивного Глазьєва – відповідальний за україно-російські стосунки, Владислав Сурков) нова хвиля намагань звести питання європейської інтеграції України до справи однієї людини – нехай навіть дуже відомої і свого часу дуже популярної – це небезпечна гра. Особливо якщо виявиться, що все зроблене і досягнуте за останні роки буде перекреслено лише справою Тимошенко.
Небезпечні ігри можуть негативно вдарити по Україні. Не по президенту і його команді (зрештою, їх ядерний електорат доволі еластичний і ніколи не був жорстко прив'язаний до питання євроинтеграції), а саме по країні в цілому. І повернутися бумерангом опозиції, оскільки саме її намагання виставити на перший план питання Тимошенко, а не комплекс законодавчих актів, необхідних для євроінтеграції може привести до зриву підписання Угоди про асоціацію. І після цього можна скільки завгодно сперечатися, хто винен, а хто правий. І не думаю, що проєвропейськи налаштований електорат подарує опозиції таку політичну близорукість.
Більше того: зрив підписання Угоди про асоціацію буде ударом і по самій Тимошенко. У випадку, якщо Угоду буде підписано, у Європи буде додатковий важіль тиску на керівництво України – на етапі ратифікації документу. І справа Тимошенко може стати розмінною монетою у ратифікаційних іграх. Зрив Угоди – це майже стовідсоткова гарантія того, що Тимошенко не вийде на волю до кінця терміну і не побачить жодного лікування у Німеччині. Але чи не саме цього насправді добивається опозиція, на словах вимагаючи більш жорстких підходів до України у справі Тимошенко?
До речі, а чи запитали у даній ситуації саму Юлію Володимирівну, яка неодноразово зверталася як до однопартійців, так і до європейських структур з вимогою не ставити питання Угоди про асоціацію у відповідність до її справи?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
