Я вибрав життя, а не очікування чи скніння
Друзі!
Перш за все, хочу подякувати за слова підтримки та рекомендації гарних книжок. Відчуття, що ти не один – дуже важливе для кожної людини. В ізоляції – особливо. Ще раз дякую.
По-друге, я хочу дещо уточнити. Публікуючи свій перелік прочитаних книжок, я не ставив за мету жодного піару чи формування іміджу.
Просто в тюрмі є три варіанти марнування часу:
1. Лежати на нарах, знищуючи мозок серіалами зомбоящика;
2. Ходити від дверей до вікна 7 кроків, перекручуючи в м'ясорубці пам'яті минулі помилки і позитиви;
3. Вирватися із клітки у світ книжок, наповнювати себе інформацією, ідеями, емоціями.
Я вибрав життя, а не очікування чи скніння. І не помилився – прочитані книжки дали багато нового і сильно зміцнили мої переконання.
Дивуватися кількості прочитаного – не варто. На це є дві причини. Перед тим як відправити мене в школу, мої батьки доручили старшому брату Сергію навчити мене читати. Він взявся за це і видресирував мене із секундоміром як Білку і Стрілку перед польотом у космос:). Тренував щоденно на легендарній радянській книжці про прикордонника Карацупу і його собаку Джульбарса. На час, поки я не вкладуся в норматив, мене відлучили від гри в карти в компанії сусідських хлопчаків, що таємно від бабусь збиралися у нас в закутку за дровіттям. Призом за досягнення рубежу скорочитання стала самокрутка із сушеного сливового листя, від якої я після пари затяжок посинів. Відтоді я не палю і багато читаю.
Батьки це підтримували, постійно поповнювали велику – на пару тисяч книжок – домашню бібліотеку. В основному, це була французька і російська класика, ЖЗЛ, детективи, фантастика. Більше за все я любив історичні книжки – від П.Загребельного, І.Ле, В.Пікуля, П.Меріме, Б.Пруса до Грушевського, Соловйова, Яворницького.
Окрема епоха – Перестройка, яка відкрила шлюзи забороненої літератури. Тут я на повну скористався батьковими можливостями партноменклатури. Їм (очевидно, для схилення на бік політики Горбачова) приходили щомісячні списки нових книг, які можна було замовити. Дудінцев, Приставкін, Рой Медведєв, Й.Бродський, О.Мандельштам, Оруел, Голдінг – все це забирало до 1/3 зарплати секретаря міськкому КПУ. Неймовірно, але саме завдяки цій розсилці ЦК КРПС я познайомився із "Архіпелагом ГУЛАГ" О.Солженіцина!
Далі був Львів кінця 90-х, видавництво "Червона калина" з П.Кулішем. Б.Лепким, Д.Донцовим та І.Багряним. На першу свою заводську зарплату я купив дружині сережки і раритетне видання "Енеїда" Котляревського.
Читав у Верховній Раді, у машині під час службових поїздок в МВС. У 2007 році я навіть пропонував усім політикам щорічно заповнювати декларацію прочитаних книжок. Це сказало б про них більше, ніж у ток-шоу.
Я тоді оприлюднив свій річний перелік у рамках Форуму видавців у Львові на підтримку акції "Читати – модно". Так було і 2008, і 2009 року.
Так що – повторюся – мій список книжок за 2011-2012 роки – не піар і не поза. Я – просто поділився своїми враженнями. Сподіваючись, що в час канікул це комусь знадобиться.
***
Декілька реплік щодо коментарів.
to Алёна Яхно, журналіст "1+1"
На рахунок "Зеленого шатра" можу погодитися, що дещо занизив бал. Але прочитайте "Д.Штейн, переводчик" Л.Уліцької і Ви зрозумієте – чому. Я читав її на 20-ті дні голодування і вона мене дуже вразила глибиною. Взагалі, мені щастило на співпадіння певних етапів випробування і правильних книжок. У розпал голодування, емоційних і фізичних навантажень, мене дуже підтримали "Бесіди з Т.Масариком" К.Чапека.
to Валерий Калныш, "Коммерсант-Украина"
У порядку обміну "рідкісними у наших полях" книжками рекомендую "Затерянные в Шангри-Ла" М.Зукофф. Я ще не почав, але відчуваю, що її сигнали – на Вашій частоті:).
.S. Своїми позначками ++,! я не ставив книжки вище чи нижче. Я позначив свої емоції та враження. Вони, звичайно, суперечливі.
to Marta Molchanova
"Музей покинутих секретів" О.Забужко – направду велика і дуже потрібна книжка для кожного українця. Я її прочитав на початку 2010 року. Вона допомогла мені пережити перемогу В.Януковича і відновила життєві сили. Все це знадобилося після арешту.
to Natalya Ivanova
"Розстріляне відродження" отримав серед інших у подарунок від О.Донія. Визначитися із оцінкою – важко, бо я, наприклад, не люблю ні молодого, ні старого П.Тичину, мене не вражає ряд інших авторів. З іншого боку, я давно оцінив М.Хвильового. Тому відкриттям книга не стала.
to Glaxo
анекдотом на анекдот:
Янукович і Азаров проїжджають повз занедбану школу, трасу перекривають вчителі, батьки, учні. Янукович наказує виділити 50 тисяч на ремонт.
Проїжджають повз кременчуцьку зону. Янукович наказує виділити 50 мільйонів на ремонт. Азаров здивовано цікавиться, чому?
"А ти думаєш, Вона нас в школу відправить, як вийде?".
to Ninorov
Да, на рахунок політології в наших умовах – є питання. Часто здається, що колесо історії не розраховане на наші дороги:)
За рекомендації – спасибі. Хоча думати, що Луценко міг не прочитати Іскандера, Войновича, Данелію чи Гашека – неправильно. Це – мої давні акумулятори.
to Alexa71
Та ні, на Кармелюка і "Овода" в сучасних умовах рівнятися непрактично. Поїдьте у Кам'янець-Подільську фортецю, подивіться на камеру Устима і, як кажуть, "відчуйте різницю".
Цікаво, що в МВС мені якось подарували копію листа Подільському губернатору з доганою за черговий побіг Кармелюка. Але одночасно лист вимагав тримати "своїх" розбійників "у себе", бо Сибір – перевантажена.
А щодо Андруховича – це шпилька в його бік, бо давно обіцяє переклади Шекспіра, які у нього – великого майстра відтінків слова – мають вийти класні.
to Geronimo
Кількість прочитаного пояснюється дуже просто. Коли маєш 14 нічим не зайнятих годин, не хочеш отупіти від зомбоящику, не отримати інфаркт від переживань за сім'ю, не отруїти себе ненавистю в безсиллі зупинити мафіїзацію країни – мусиш читати по 200-300 сторінок в день. А ввечері – осмислювати. А наступного дня – знову читати і осмислювати.
to Всім-всім-всім!
Ще раз дякую за підтримку і рекомендації. Завдяки вам моя Ірина вчора принесла чергову величезну торбу нових книжок.
24.07.2012 року, Лук'янівське СІЗО
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
