Статус вільної людини, як і статус вільної нації, не задається режимом, його треба здобувати у постійній боротьбі за свою гідність. ОСТАННЄ СЛОВО
Останнє слово екс-міністра Юрія Луценка в судових дебатах:
Я хотів би висловитися про відповідальність кожної людини за свою долю і долю своєї країни.
Події на цьому судовому процесі, де брутально порушено всі можливі права підсудних і, ширше беручи, події в Україні вцілому свідчать про те, що стан речей в нашій країні швидше нагадує купу гною, обнесену колючим дротом, ніж демократію. Підсумки 2,5 років влади Януковича зводяться до одного – країна грабується і ґвалтується купкою гангстерів при владі. Цей очевидний факт Партія регіонів намагається приховати через брехню контрольованих ЗМІ, якою напихає суспільство перед виборами, як гусей для фуа-гри.
Трагізм загальної ситуації – в пануючому заціпенінні людей перед мафією. Більшість жертв Сім'ї Януковича і фактично всі, хто виконує свою роль гвинтика Межигір'я, мовчать і підкорюються злочинній системі. Відсутність історичної звички до індивідуального, несанкціонованого згори опору задля захисту особистої честі і гідності грає на руку правлячій мафії. Фрази на кшталт "проти влади не попреш", "один в полі не воїн", "аби не було війни" і "моя хата – з краю" засипають піском громадської апатії поодинокі спроби небайдужих змінити ситуацію.
Саме тому я хочу звернути увагу українців на те, що не сам Янукович чи Азаров ґвалтують бізнес, покривають убивць і мажорів, розганяють протести сльозогінним газом, відбирають власність і фабрикують кримінальні справи. Все це було б неможливим без десятків тисяч шісток-кровосісів, що по-рабськи слухняно знищують життя мільйонів співвітчизників і країни вцілому.
В історії це було вже не раз. Не Петро І і не Катерина ІІ з Петербургу, а свої запроданці знищили Гетьманщину і Січ. Не Сталін і Гітлер, а свої холуї організували Голодомор і концтабори.
Наш геніальний земляк Михайло Булгаков у своєму романі "Майстер і Маргарита", описуючи сатанинський бал, виводить перед Марго дітовбивцю Фріду, яку спокусив і покинув хазяїн кафе. "-Королева, – вдруг заскрипел кот, – разрешите мне спросить Вас: при чем здесь хозяин? Ведь он не душил младенца в лесу!".
Ця ма´ксима Булгакова про особисту відповідальність за своє місце у світі, за породження чудовиськ і підтримку режимів актуальна для часів і царів, і ЦК, і Адміністрації президента.
Я не хочу звертатися до сучасних шарікових і фрід в погонах, з депутатськими значками, в судейських мантіях. Ці істоти із перебитим хребтом і ампутованою совістю – відходи української нації. А цікавитися лайном варто лише під час весняної оранки.
Я хочу звернутися до абсолютної більшості українців, які серцем і кишенею відчувають потребу знищення правлячої мафії та її шісток. Відчувають, але терплять, покладаючись на політиків і вибори раз на п'ять років.
Так, зміна влади, відсторонення клану Януковича – річ абсолютно необхідна. Але розраховувати, що це зроблять політики – величезна помилка. Ні Вольтер, ні Вашингтон, ні Гавел не змогли б покінчити із Середньовіччям, навіть якби чудом стали монархами в часи палаючих вогнищ Інквізиції.
Нове життя Європи почалося тоді, коли для громадян стала неприйнятною і співучасть, і мовчазне невтручання в дикунських розправах.
Покінчити із нашим новітнім Середньовіччям, з владою "минулого, що не минуло" неможливо без загальної моральної революції, без щоденного витискання з суспільного організму запроданців, без постійного особистого протистояння брехні і сваволі навколо себе. Без цього всі балачки про Європу – модна колискова, а не конкретний рух.
Європа – там, де греко-римська традиція, пройшовши етапи Античності, Відродження, Реформації та Просвітництва, визначила в економічному, політичному та духовному житті центральність інтересів Людини.
Всім, хто прагне покінчити із візантійсько-ординським синтезом деспотії і відновити європейську Україну, варто зрозуміти, що ця центральність інтересів Людини передбачає і центральність обов'язків Людини.
Очікувати європейського рівня доходів, прав, безпеки, екології тощо без постійної особистої активної позиції – це мені нагадує історію 40-х років по управлінню внутрішніх справ у Донецькій області. Там дільничний інспектор заскочив бригадира, який намагався оволодіти колгоспницею. У своїй постанові міліціонер виніс рішення відмовити у порушенні кримінальної справи по зґвалтуванню, оскільки "несмотря на голосовые протесты, поза ног и движения рук гражданки полностью способствовали действиям гражданина".
Завдання очищення країни від нинішньої ненажерливої мафії вимагає від кожного громадянина особистої протидії. Без перекладання свого обов'язку на санкції Заходу, без очікувань підходящого політичного вождя, без розрахунку, що новий Майдан збереться сам собою.
Шановні друзі! Ми з вами в полоні янучар із 2010 року.
З політичних мотивів мене утримують у тюремній камері вже 594 дні. Проте я почуваю себе вільним і повним оптимізму. Статус вільної людини, як і статус вільної нації, не задається режимом, його треба здобувати у постійній боротьбі за свою гідність.
Так сталося, що в ці дні збіглися в часі два політичні процеси – кінець судового фарсу наді мною і початок виборів до Верховної Ради. Звичайно, це неспівставні за масштабом і значенням події. Але, мені здається, що провал плану Януковича по тотальному знищенню опозиції в ході політичних судилищ дає вірний алгоритм перемоги у виборчому процесі.
Ключова умова успішності грабіжницької політики нинішнього режиму – покірність і мовчанка жертв. Ні Юлія Тимошенко, ні Юрій Луценко, ні наші однодумці не злякалися і не змінили своїх переконань. Бажаної для гангстерів із Партії регіонів мовчанки не вийшло. І бульдозер Януковича забуксував. Грандіозний обвал підтримки виборцями Партії регіонів, активність і об'єднання вітчизняних демократичних сил, – все це результат безкомпромісного захисту національної і особистої гідності конкретними бійцями.
Півтора роки журналісти є свідками мого процесу. Я дуже вдячний за те, що вони висвітлювали його. Через засоби масової інформації суспільство мало змогу пересвідчитися в повній фальсифікації справ і абсурдності звинувачень. Рішення Європейського суду з прав людини про незаконність і політичну вмотивованість арешту стало першим кроком до юридичної реабілітації, хоча вже сьогодні фактом є те, що режим не зміг зробити мене винним в очах більшості українців.
Це означає, що дати мафії бій, всіма доступними способами відстоювати свої права і переконання – значить виграти! Не важливо – сьогодні чи завтра. Бій, активний опір у будь-якому разі означає залишитися вільною людиною. І це робить перемогу неминучою.
Застосовуючи цей алгоритм моєї судової поведінки до великих подій, я хочу сказати, що вибори – це шанс вилікувати пролежні національної дієздатності до опору мафії. Вибори – шанс покінчити із Партією регіонів, партією злодіїв і брехунів, з примарами колоніального минулого із КПУ, з відвертими і замаскованими гидотними "тушками". Я розумію, що мафія широко застосує на цих виборах брехню, примус і підкуп. А що ще можуть робити члени організованого злочинного угрупування, які вивезли із країни лише за два останні роки понад 50 мільярдів доларів в офшорні зони Кіпру?
Але водночас я вірю, що важкі часи спонукають людей до кращих вчинків, до включення механізмів самозахисту врешті-решт. Адже голосувати за вовків можуть лише ті барани, які не задумуються, звідки візьметься обіцяний за їх голос шашлик.
Це варто усвідомити: на цих виборах немає куди відступати, це бій за особисте і національне виживання 88% пограбованого суспільства. Простити все, що витворяла влада Партії регіонів за ці 2,5 роки, означає підштовхнути їх зробити це з людьми ще і ще раз!
Так, ми маємо неідеальну опозицію. Згоден з тими, хто критикує спрощеність і популізм її програми, хто незадоволений її списками. Але при всьому цьому – в об'єднаній опозиції представлені політики, а не олігархи і гангстери. Її лідери робили помилки, але не перетворювали Україну в ЗАО "Межигір'я", де все належить правлячій Сім'ї. З програмою опозиції можна сперечатися, але не збирати вибиті зуби поламаними руками.
Вибір між Партією регіонів і "Батьківщиною" – це не вибір між двома політичними силами. Це вибір між мафією і демократією. Демократію можна удосконалювати і навіть відправляти у відставку. Мафію можна тільки перемагати. І це справа не Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка, Віталія Кличка, Анатолія Гриценка чи Юрія Луценка. Це справа кожного, хто хоче жити, а не виживати в Україні.
Влада Януковича забрала у нас майже всі права. Крім права на особистий вчинок. Результат виборів залежить уже не від політиків, а від громадян України. Оминути цей вибір неможливо. Для багатьох громадян цей вибір буде важким. Але життя вчить, що тільки те, що важко, те й важливе по-справжньому.
Дати бій мафії – означає не просто зробити вибір на користь об'єднаної опозиції на цих парламентських виборах. Це означає отримати те, що не може дати вам ніхто, – стати вільною людиною.
І, незалежно від результатів, які оголосить ЦВК, це зробить вас переможцем. І тільки об'єднання цих мільйонів маленьких перемог зробить вільною всю нашу країну.
Слава Україні!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
