Міцно стояти на своєму

Усім велика вдячність. Насправді ніхто не сумнівався, що вчора Київ буде таким, як він був. Проте, як завжди, є проблема масовості в будні. Те, що ви тут зараз – надзвичайно важливо.

У влади була ілюзія, що за вихідні все минеться. Але ми добилися того, чого хотіли: Кабінет міністрів першим "приєднався" до страйку – він не працює. Це – виключно ваш результат.

Хочу сказати важливу річ. Наша перемога залежить від віри, згуртованості і такої речі, як жертовність. Тобто ми маємо не "стояти до кінця", а йти до перемоги. До кінця – це для влади.

Ми ж, якщо хочемо перемогти, мусимо принести певну жертву. Звісно ж, мирну жертву – своє терпіння.

Я маю 49 років. Був по обидва боки колючого дроту. Був у багатьох країнах, в усіх областях і в більшості райцентрів України. Багато що бачив.

Але найголовніше в моєму житті – це 17 днів і ночей Помаранчевого Майдану. Я впевнений, що всі, хто зараз тут, усе своє життя будуть згадувати саме ці дні.

Я вам дуже вдячний і прошу потерпіти.

Знаю, що це важко, знаю, що стомилися, але ми зробили головне. У Верховній Раді уже кипить, там уже вариться каша. Уже понад десять депутатів-регіоналів вийшли з фракції. Отож слава тим героям, які вчора цей процес підштовхнули.

Наша вчорашня багатосоттисячна хода – це був початок. Сьогодні – Янукович і Азаров не зможуть зробити вигляд, що все минулося: випустили пару, відкрили кримінальне провадження, начебто хтось якось не так повів спецназ...

Ні!

Сьогодні від контрольованих Януковичем обласних рад президент вимагає звернення про запровадження надзвичайного стану. Але ми того не маємо боятися, бо ми в "надзвичайному стані вже три роки". Ми – навпаки – хочемо повернутися в звичайний стан: коли міліція не розганяла людей, і я такий час пам'ятаю. Коли чиновник працює на людей, а не збирає для банди бабло. Коли люди в країні можуть вчитися й лікуватися, а не бояться, що в них закриють школу або лікарню.

Нас їхні надзвичайні стани хвилювати не мають. Це – їхній надзвичайний стан, бо ми вийшли на вулицю.

Я вже говорив тут: якщо політики не справляються з національними завданнями, політика переходить на вулицю. Ви зараз і робите цю політику.

Ви справді будете гордитися, що є тут.

До кінця дня, сподіваюся, ми почуємо набагато приємніші новини. Скажімо, що вже завтра Верховна Рада матиме іншу більшість. Та не треба впадати в ейфорію. Зараз треба продовжувати міцно стояти на своєму.

Опозиція, опираючись на нас, має стати більшістю. Ніхто їм менше чи більше сили, ніж вулиця, дати не може.

Перша наша вимога – відставка уряду Азарова. Якщо він прийде сюди, скажіть йому: їдь звідси!

Зверніть увагу. На схилах вулиці Грушевського кілька сотень працівників Кабміну. Ніхто з них не рветься на робочі місця. Вони також прекрасно розуміють, що ми праві, вони також не хочуть працювати на банду. Треба бути з ними ввічливими.

За великим рахунком, ми вже виконали перше поставлене Віче завдання: сьогодні Кабмін не працює. Ситуація надзвичайна. Влада має усвідомити: так це не розсмокчеться. Вони мусять піти на виконання наших вимог. Перша з них – відставка уряду Азарова в повному складі і створення нового уряду національної довіри.

Для цього ми й закрили їм шлях до брехні, відбріхування, на півзаходів.

Саме ви зараз стоїте тим пікетом, який зупинив беспрєдєл.

Будьте впевнені в тому, що все справді буде добре.

Правда на нашому боці і ми обов'язково переможемо.

Ми вже знаємо, що треба змінювати не прізвище президента, а всю систему. Нам треба змінити країну, в якій живемо. Тому нам так і потрібна Європа, бо в неї є система, матриця необхідних для нас змін з абсолютно іншими стосунками між громадянином і державою.

Та система не така вже й ідеальна, але вона правильна. Там людина має право. Саме тому ми були так обурені, коли європейська інтеграція була зупинена цими зрадниками.

Саме тому влада пішла на побиття дітей, бо вона ментально продовжує жити в совдепії, де страх керує усіма вчинками. От тільки Янукович промахнувся. Можливо, в якійсь донецькій рабовласницькій республіці це б спрацювало. А тут – ні. Тут вільна країна. І він ніколи не поставить на коліна ні Київ, ні Україну.

Ще раз звертаюся: усе залежить від кожного з вас. Разом ми можемо все.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.