Будь-яка влада в Україні є тимчасовою
Звернення на нічному Майдані 11 грудня 2013 року
Сьогодні о першій годині ночі уперше за багато-багато років тривожно били дзвони Михайлівського золотоверхого монастиря. Того монастиря, який 30 листопада – у криваву ніч розгону студентів – прихистив декілька десятків молодих людей у своїх стінах.
З 1240 року, коли під стіни Києва прийшла орда, дзвони Михайлівського вночі не лунали.
Сьогодні тут о першій годині знову відбувалася битва темряви і світла. Тут, на всіх барикадах, вчорашня влада межигірських старців намагалася взяти у свої руки Майдан. Питання стояло принципово – вони або ми.
До цієї ночі Янукович так і не усвідомив, що Майдан – не тимчасове явище. Не просто зібрання людей, котрі протестують проти чогось. Він не зрозумів, що для нас важливо не те, хто наступний буде сидіти на золотому унітазі. Для нас головне – якою країна буде далі. Він так і не усвідомив, що сюди вийшли зовсім інші люди, ніж виходили всі ці роки і ніж мовчали чотири останніх роки.
Янукович і його оточення чомусь вирішили, що коли увести в українську столицю всі можливі силові підрозділи, то з Майданом можна покінчити. Саме тут мирні люди, які стояли пліч-о-пліч на цих барикадах (зовсім не знайомі поміж собою), знали: нас єднає майбутнє. До самого ранку ніч вперто наступала на наше майбутнє.
Але ми вистояли!
Зараз ми відстояли свій Майдан, а завтра ми відстоїмо всю Україну.
Слава всім, хто відстояв Майдан, і слава тим, хто кинувся на його захист уночі.
Ці події в черговий раз довели: чим більше влада, що втратила повагу українців, буде на нас тиснути, тим більше нас буде з'являтися тут. І якщо в перші дні нам дорікали, що тут знаходиться не так багато людей з усієї України – то сьогодні подивіться на стяги. Тут уся Україна, Україна Західна, Східна, Північна і Південна. І головне – з нами наша українська столиця.
Зараз моє слово до тих, хто все ще слухає нас біля телевізора. Хочу від імені Майдану щиро подякувати киянам. Ще ніколи в українській історії не було таких маніфестацій, як були 1 і 8 грудня. Майдан вдячний вам за те, що ви підтримали ідею перезавантаження України і завершення цієї ганебної межигірської історії.
Ми дуже вдячні тим киянам, які вчора вночі діставалися Майдану і нас на очах ставало більше. Ми дуже вдячні за підтримку усім, хто приїхав до нас з усієї України. Сьогоднішній Майдан демонструє, що нас – на подолати.
Хотів би саме сьогодні згадати те наше знамените гасло: разом нас багато, нас – не подолати!
Окремо хочу звернутися до представників органів внутрішніх справ. Передусім до тих рядових, сержантів, молодших офіцерів, які зараз знаходяться на шухері у банді. Звертаюся до вас: не вірте брехням, які поширюють у ваших казармах. Я знаю, що вам відключили телевізори і у вас забрали ваші мобільні телефони. Знайте: ми тут чекаємо на вас. Ми чекаємо тут наших хлопців, які носять погони української міліції. Ви присягали Україні, її народові, а не Януковичу.
Так ось, Україна – тут, на Майдані! Виходьте на Майдан.
Сьогодні тут, серед нас, вже перебувають сотні працівників органів внутрішніх справ. Лише генералів органів внутрішніх справ у відставці тут вже сімнадцять. Вони не носять форми і не мають привілеїв, стоять з нами плечем до плеча і дивляться в очі своїм вчорашнім підлеглим. І так само, як і інші, отримують від них дубинками по голові.
Це – ганебно. Сьогодні вже треба усвідомити, що люди, чиї пики вже не влазять у екран, а статки – не вміщаються в маєтках, кидають нещасних, так само пограбованих, як і весь народ, міліціонерів і курсантів, на мирних людей.
Ми бачили, як озвірілий "Беркут" ховався за спинами студентів третього курсу Академії внутрішніх справ.
Кожен, хто носить погони на плечах, кожен, у чиїх грудях б'ється серце Людини, на забите баблом, яке платиться "чорним налом" за кожну нічну операцію, має пам'ятати: Україна – тут. Сьогодні у кожного офіцера і солдата є шанс усвідомити, що Янукович стоїть на порозі продажу України Митному союзу.
Невже, відстоюючи бандоту, яка своїх синів ніколи не віддасть до армії, ви підете проти людей?
Закликаю до п'ятниці кожного офіцера Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Служби з надзвичайних ситуацій прийняти відповідальне рішення: з ким ви – з Україною, чи з бандою, яка її тимчасово захопила.
Я вважаю, що цей Майдан не повинен скандувати прізвища. За два з половиною роки я мав багато часу подумати про причини поразки Помаранчевої революції. Не можна зачаровуватися персонами, бо ми все ще живемо в державі з каральними функціями, де держава примушує нас бути такими, як хоче цар, генсек або ж президент. Так не може далі бути. Ми стомилися і виросли. Ми стали іншими людьми.
Ми ту стоїмо не "за" і не "проти" політиків. Ми тут стоїмо за нову країну з новою системою стосунків.
Нещодавно випадково упав пам'ятник Леніну. Дехто каже, що це було неестетично. Багато хто каже, що це мало негарний вигляд.
Може, це й так. Але я хочу сказати, що це дуже добрий приклад того, що відбувається тоді, коли влада не чує свій народ. 20 років наша влада не почувала необхідності покінчити з УРСР та символами тоталітаризму.
Та як влада цього не робить, то – рано чи пізно – може, й неестетично, це зробив сам народ. Це був кінець нашої радянської епохи. Звідси почалася справді незалежна європейська Україна. Отож якщо Янукович сьогодні чує і бачить цей Майдан, він має усвідомити: або він піде на зустріч інтересам народу з достроковими виборами, або знову – не дуже естетично – народ це зробить.
Ми потребуємо змін. Ми потребуємо нової України. Країни, де буде чесний суд, міцне самоврядування, захищений підприємець, справжня освіта, ефективна охорона здоров'я. Країни, де не буде тяжко працюючих людей, котрі залишаються жебраками. Країни, де аморальність не буде успішною так само, як і продажність.
Ми потребуємо нової країни і бажане нове ми пов'язуємо з Європою.
Сьогодні все більше українців це усвідомлюють. До початку наших акцій на Майдані лише 46 відсотків підтримували європейський вибір, бо половина країни продовжує жити у глибокому "совку" під владою Партії регіонів, яка є концентрацією бандитизму і брехні в одному флаконі. Так от, сьогодні вже більше половини українців чітко усвідомлюють, що Європа – це вихід із нинішньої жебрацької та напівбандитської держави.
Досить нам вже жити в країні напівтюрми та напівдурдому, де Янукович уже майже чотири роки тримає нас!
Я хочу звернутися до всіх регіонів. Ви можете не вірити нам – політикам. Але почуйте Майдан. Краще життя обрали ті країни, які пішли в Європу.
Тому звертаюся до наших братів на Сході й Півдні України: почуйте "західняків, які точно знають, де життя краще. Наш дім – Європа. Після 300 років азійського полону Україна нарешті повертається до свого європейського дому. Ми справді українці європейського походження, і це доведено кожним із нас.
У нас тут не стояння на Майдані. Це – боротьба на Майдані.
Ми так важко і довго робимо, тому що країна не цілком розуміє ситуацію. Ми не можемо бути надто радикальними, бо серед нас є частина, яка перебуває під впливом кремлівської пропаганди.
Именно для этих людей я еще и еще раз хотел бы сказать. У нас нет врагов в Украине. Нам уже давно пора прекратить навязанную Кремлем украино-украинскую войну. Мы – один народ, и у нас – один враг: нынешняя бандитская власть и чиновничество, которое обдирает всех нас, независимо от языка, религии и места рождения. Братья и сестры Востока – присоединяйтесь к Майданам, выходите на улицы своих городов, ведь нынешняя межигорская банда вас ограбила раньше и намного больше, чем нас.
Там – на Донбассе – вас держат в скотских условия уже 20 лет. А мы страдаем только несколько последних. Давайте объединяться и вместе побеждать.
Я впевнений, що мусимо спілкуватися з нашими братами, аби відбулося головне – наше єднання.
І головне: лише після виконання наших умов Майдан готовий дати мандат на переговори про зміну влади в Україні. Тому будь-які заклики колишніх і нинішнього президентів забути все, простити все і почати про щось говорити, нас не влаштовують. Запрошую президентів на Майдан. Тут вони дізнаються, що це не політики хочуть до влади, а люди хочуть нового президента, нової Верховної Ради і нової України.
Ми точно знаємо про запланований візит Януковича 17 грудня у Москву. Ми чуємо інформацію про його готовність збути українську ГТС, чуємо його готовність продавати Україну шматками і цілою.
Голос Майдану дуже чіткий – геть від Москви!
Єдина користь від зібрання чотирьох українських президентів полягає в тому, що три колишніх президенти могли повідомити теперішньому: в Україні будь-яка влада є тимчасовою. А нинішня – особливо.
Хочу, щоб Янукович чітко усвідомив: ми – мирні люди. Ми готові до спокійної розмови про перехід влади в руки того, кого обере народ. Ми готові навіть пожертвувати золотим унітазом, але ніколи не віддамо України.
Ми були, є і будемо на Майдані і нікуди звідси не підемо, доки не переможемо.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
