Новообрані Президент і парламент мають стати генераторами реформ
Після ухвалення Верховною Радою України Закону "Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини" я є повноцінним громадянином України, якого не обтяжують жодні політично вмотивовані терміни покарання, передумови зайняття певних посад в підприємствах усіх форм власності, політичних організаціях, у виборних органах.
Тому із задоволенням хочу сказати, що повертаюся в активну політику, де можу не лише вільно висловлювати свою позицію, але й запроваджувати її в життя.
Український Майдан був черговою спробою українського середнього класу та українських інтелектуалів перезавантажити Українську Радянську Соціалістичну Республіку, в якій, попри національну символіку, ми змушені були жити останніх понад двадцять років.
Але ми пам'ятаємо, що кожне нове покоління має свою дорогу. І сьогоднішню дорогу нові покоління України визначили на Майдані.
Згадуючи Майдан, маю враження, що ми прожили ще одне життя. І якщо говорити без емоцій, що дуже важко, то бачимо, що він складався з трьох етапів.
Перший етап – прагнення європейської інтеграції: стрічки, прапорці, пісні, фестивалі, маніфестації кожного дня...
Другий етап – Майдан антикримінальний, що почався з вулиці Грушевського і закінчився подвигом Небесної Сотні.
Третій етап – Майдан антиколоніальний. Він триває ще й сьогодні.
Саме ці три етапи, з моєї точки зору, й мають визначати складові української політики.
Хочу підкреслити, що вона не може визначатися пошуком чергового Месії як майбутнього президента України без відповіді на питання про те, як будуть реалізовуватися завдання Майдану щодо євроремонту українського дому, по припиненню україно-української війни і розбудови спільної, комфортної для всіх європейської держави в рамках цілісної та суверенної країни. Того, як буде демонтовано гангстерські звички не тільки влади, а й клептократичні звички всього суспільства. Адже українська корупція є інституційним явищем, а не тільки особливістю еліти.
Без відповіді на ці питання дебатувати про майбутні президентські вибори, з моєї точки зору, є поверненням у 2004 рік. Тоді ми шукали Месію і не цікавилися планом побудови нової країни.
Ще одна моя теза полягає в тому, що при новій демократичній Конституції вага посади Президента є великою, але не визначальною. Слава Богові, Слава Майданові, – вже не визначальною.
Саме тому для прискорення реформ, для реального прогресу України нам потрібен не тільки освячений народним вибором Глава Держави, а й мандат народної довіри для парламенту України.
Я особисто виступаю за дострокові парламентські вибори, які мають відбутися одночасно з президентськими у травні – червні цього року. Союз нового Президента з новою парламентською більшістю, отже – з Прем'єр-міністром, може забезпечити Україні режим влади, який забезпечить режим народної довіри і народної єдності.
Переконаний, що такий підхід є правильним.
Ми не маємо права йти на шантаж Російської Федерації, яка хоче відтягнути вибори Президента, а тим більше – парламенту, на якомога пізніші терміни. Прірву наслідків диктаторського режиму і нинішньої військової агресії Україна має долати в один стрибок, не відкладаючи повне перезавантаження влади "на потім".
Поясню чому. Верховна Рада України сьогодні має більшість. Але це перелякана більшість за участю колишніх "регіоналів" та колишніх "незалежних". Вона є дуже нестабільною, дуже меркантильною та егоїстичною. І головне – лякливою.
Під час здійснення радикальних реформ, яких потребує країна, ми не можемо спиратися на таку більшість. Більше того, значна частина депутатів, які сьогодні голосують за демократичні перетворення, ще вчора були співучасниками диктаторського режиму. Це однозначно впливає на народну підтримку дій парламенту.
Ми всі чудово розуміємо, що досвід усіх наших сусідів на західному кордоні від Прибалтики аж до Болгарії свідчить про те, що європейські реформи передбачають період важких випробувань для всього населення.
У такі моменти народ має довіряти новообраним Президентові та парламентові, які стануть генераторами цих реформ. Пережити важкі часи, які передують позитивові від реформ, суспільство має довіряючи владі.
Єдиний метод знаходження такої довіри полягає у негайному оновленні влади та персональному голосуванню за неї кожного громадянина України.
Майдан вважатиме свою місію на цьому історичному відрізку часу виконаною лише тоді, коли буде підписано Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Ми знаємо, що 21 березня передбачається знаменна подія щодо підписання політичної частини цього важливого документу.
Проте сьогоднішня заява єврокомісара Штефана Фюле про готовність надати Україні перспективу членства у ЄС надає нам нові можливості. З моєї точки зору, українські політичні еліти усіх партійних відтінків мають дуже серйозно зреагувати на його послання – про можливість прийняття України повноправним членом Європейського Союзу.
Це – наш історичний шанс. Ніколи не забуду слова Оксани Забужко, яка написала, що Україні раз на кількасот років відкривається брама часу. І в цю браму треба вскочити, аби вийти з минулого, з кривавої азійської колії,з якої ми хочемо піти. Ця брама ніколи не зачиняється, не зібравши ужинку жертв.
Ці жертви, на жаль, уже є.
Вони вже змастили своєю кров'ю колесо історії.
Нашою найкращою відповіддю на ці жертви і героїзм українського Майдану, на стійкість духу військовослужбовців у Криму, наших кримських татар, громади всієї нашої держави стане рішення про проведення референдуму з питання приєднання до Європейського Союзу паралельно з обранням Президента та парламенту.
Упевнений, що це може стати сенсом обрання Президента та парламенту, логічним водо розділом при волевиявленні Українського народу. Ні міфічні лінію розділу – мови, релігії, ставлення до історичних подій, а план нашого спільного майбутнього. Будь-яка нормальна країна є цілісністю, коли планує свій спільний завтрашній день.
Римська імперія була магнітом для багатьох так званих варварських народів не тільки тому, що там було чим поживитися. Насамперед вона давала сенс майбутнього життя і кращі правила співжиття для народів і людей.
Саме так на цих виборах українська влада може перезавантажитися по водорозділу: Європейський Союз – Азійський союз.
І я впевнений, що більшість українців висловляться за наше європейське майбутнє.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
