Ті, хто вірять в неймовірне, роблять неможливе!
Сьогодні Україна переживає вузловий історичний момент. Як тоді, коли руські князі будували тут Софію Київську після перемоги над степовими ординцями. Як в той момент, як тут через Софію проїхав Богдан Хмельницький і прийняв рішення будувати незалежну державу. Як в той момент, коли з балкону будинку навпроти наш перший президент Михайло Грушевський проголосив Українську народну республіку. Повірте, сьогодні Україна знаходиться саме в такому вузловому моменті своєї історії – ми перезасновуємо українську державу. Ми відмовляємося від УРСР, барак якої нарешті розвалений, в якому не було місця для вільного українського народу.
Є така фраза, що колесо історії змащується кров'ю героїв. Ще декілька років тому відповідь на наше гасло "Слава Героям!" – "Навіки слава!" розуміли сенс лише жителі Західної України. Бо їхні рідні сіяли криваву жертву в лавах УПА. Сьогодні, після Майдану, кров її героїв знову змастила криве колесо історії, яке нарешті вийшло з багнюки, колії імперської дороги. І саме сьогодні, в 40 днів кривавої жертви Небесної сотні, ми всі мусимо пам'ятати ціну можливостей, які відкриваються перед нами.
Сьогодні гасло "Слава героям!" має новий сенс. І перед нами нова відповідальність перед їхнім подвигом. Майдан скинув бандво з претензією на еліти, яке називалось Партією регіонів. Але Майдан не зміг вирвати те коріння, яке знову відтворює ту кримінально-бандитську систему. Це завдання політиків. Пам'ятаймо, що в класичній ринковій системі багатство приносять власність і праця. А в такій країні, яку будував Янукович зі своїми опричниками, багатство приносила влада. І від її розміру будувалося багатство. Чи зруйнована така система сьогодні, за місяць нової влади? Нажаль, ні. Диктатуру партії холери змінила коаліція фракції дизентерії. Сьогодні призначення нової влади часто викликають непорозуміння, а подекуди навіть і спротив людей. Ми всі потребуємо єдиного міцного лідера, який припинить цей бандитський переділ влади олігархами знову, знову і знову! І країна чекає саме такого рішення.
Я прийшов сюди, щоб сказати своїй союзниці, своєму другу Юлії Тимошенко: Юля, Вас підтримає народ тільки задля зламу цієї системи. Не реформації, не очолення, не зміни, а для зламу цієї кримінальної системи, яка нищить цю країну вже десятки років.
Подивіться навколо – олігархи, які ще вчора носили на руках Януковича, раптом стають рятівниками країни! Систему треба ламати, а не лише Януковича ловити поза кордонах.
Друзі, я знаю Юлію Тимошенко. Ми разом з нею пройшли владу, опозицію, ще одну владу і тюрму як наслідок помилок при владі і опозиції. Ми вистояли, бо політики бувають різні – не всі бояться, не всі тікають з країни і не всі продаються. Пам'ятайте про це сьогодні, коли герої телевізійних ефірів, але зайці вчинків, повчають вас, яким має бути президент і говорять про те, що Юлі не треба балотуватися. Де ви були вчора, у 2010 році, не в кущах противсіхів? А де ви були потім, два з половиною роки, коли не нас, а всю країну посадили у тюрму? Пам'ятайте про це, коли будете вирішувати, хто буде лідером нації, а не просто менеджером чергової олігархічної системи.
Я знаю, що важкі часи спонукають до кращих вчинків. Є дуже мудрий французький письменник Б.Вербер, який казав: "У поразці є стимул до новації. Бо перемога не вчить так, як вчить поразка". І через цю поразку ми з Юлею пройшли аж до тюрми. Яка може бути більша поразка, ніж та, яку ми тоді отримали. Але тюрма вчить відчайдушно любити свободу і боротися за неї кожний день. Тюрма вчить щоденно відстоювати свою гідність, безправ'я в'язня вчить співчуття, а політика без співчуття неможна допускати до влади.
Свавільна система, жертвами якої стали сотні тисяч людей, і ми, зокрема, примушує шукати шлях недопущення панування такої системи в майбутньому. І ця система називається олігархат, який разом із криміналом кожного разу породжує нам або Ющенка, або Януковича, або м'якого безпредєльніка, або жорсткого бандита. Ми повинні зламати цю гідру, якщо хочемо, щоб люди жили у своїй країні, своєю працею, своїм розумом.
Тимошенко повинна не очолити, не реформувати, а зламати цю систему. Ми повинні побачити план нової країни без бандитів, без олігархів, без корупції.
Інфляція слів політиків давно привела до девальвації віри в них! Ці вибори будуть не виборами особистостей. Це будуть вибори планів – план, команда і терміни. Мене цікавить план, як зробити чесний суд, як забезпечити місцеве самоврядування фінансами, як зробити доступною медицину і освіту, як відновити робочі місця через конкурентну економіку. Питання "як?" через конкретний план. І ще одне – "з ким?". Бо нема де правди діти, що і в цій команді також є ті, хто перебігаючи з місця на місце, вже домовляються із олігархами, вже не вірять народу. Вони не вірили тоді, коли кулі свистіли, і сьогодні вони знову думають про те, що гроші вирішують все. Чорта з два! Вирішують все план, команда і підтримка людей! Зрозуміла програма породжує епідемічне сподівання людей, що можна жити по-новому. Так було на Майдані. Лідер з командою, якого, на жаль, не було на Майдані, має перетворити ці сподівання в надію. Це алгоритм перемоги – вірити, знати конкретно своє місце в спільному строю задля єдиної команди з єдиним сильним, перевіреним лідером. Нам не потрібні нові обличчя, нам потрібні компетентні лідери, які знають що робити з першого дня, які не здаються в тюрмі і не загорджуються при владі.
Авраам Лінкольн казав: "У союзі з суспільною думкою можна зробити все, а без неї – нічого". Юля перемагала, коли була з людьми, і програвала, коли опинялася у темних коридорах влади, коли вимушено вступала у кризові часи у ситуативні неприродні союзи. Сьогодні Тимошенко має знову повернутися до людей для того, щоби стати тією Тимошенко, яку ми пам'ятаємо і яку чекали ці роки.
Я знаю, що не грубі гроші, не розрахунок, не прораховані ходи у кулуарах влади дають перемогу. Я знаю, що перемогу здобувають ідеалісти, українською кажучи, за Ліною Костенко, "самашедші". Саме вони досягають перемоги, бо вони вірять і заражають цією вірою інших. І наше людство ходило б до цих пір на чотирьох кінцівках, бо так раціональніше. Але ні – люди вірять, піднімаються на дві ноги, вірять в бога, в свої сили, і йдуть до нових перемог. Ті, хто вірять в неймовірне, роблять неможливе.
Сьогодні нам з усіх боків кажуть, що рейтинг у Тимошенко не такий. Нас що цікавить – рейтинги чи результат? Нас цікавить нова Україна! І ця нова Україна має бути зроблена вами! Це Третя українська республіка для людей, а не для обраної купки олігархів і криміналітету! То робіть її, не чекайте команди, беріть владу в свої руки і просувайте того, хто служитиме вашому інтересу. Бо тепер в Україні немає вождів, тепер є політики – інструменти досягнення народного інтересу. Я вірю, що ми збудуємо нову країну – країну рівних можливостей і однакової відповідальності перед законом. Країну, де політики будуть іти за владою не до олігархів, а до людей за підтримкою. Країну, де люди мають постійний спосіб контролювати і при потребі змінювати владу, навіть якщо вчора її найняли на виконання завдань. Країну, в якій вигідно бути не олігархом чи бандитом, а чесним патріотом. Країну, в якій хочеться народжувати, зручно працювати і за яку хочеться віддати життя в разі зовнішньої агресії. Я вірю в таку Україну, що разом ми зможемо її збудувати.
Слава Україні!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
