Танцювати на кістках і на крові тільки для того, щоби добитися рейтингів, у воюючій країні є аморально
Перш за все, я хотів би подякувати усім справжнім друзям Аркадія Бабченка, які з вчорашнього дня висловлювали свої щирі емоції і щодо нього, і щодо членів його сім'ї, і щодо журналістської професії.
Це дорогого коштує, коли ти можеш прочитати такі слова, які Аркадій прочитав, як знак і журналістської, і людської солідарності від українців.
Думаю, що як Генеральний прокурор України, який підписував постанову про створення відповідних підрозділів правоохоронних органів у цій справі декілька місяців тому, я маю право також дати найвищу оцінку за виконану роботу Службі безпеки України і слідчому підрозділу і оперативним, технічним підрозділам, особисто Голові Служби безпеки України, також працівникам Національної поліції України, які в останні дні також зробили достатньо важливі кроки і сьогодні ще продовжують їх робити.
У той же час хочу підкреслити для усіх критиканів: Ні. Це не правда, що в Україні не розкриваються теракти. Ні. Це не правда, що Україна стала місцем, де Росія може безкарно проводити теракти.
Правда полягає в тому, що правоохоронною системою, в першу чергу, Службою безпеки України разом з Генпрокуратурою та іншими підрозділами Нацполіції або слідством ГПУ були розкриті вбивства Вороненкова, були розкриті – замах на народного депутата Мосійчука, було розкрито – теракт, де загинув офіцер наших спецслужб Хараберюш, було розкрито – і вже відбувається судовий процес над вбивством журналіста Бузини.
Тому прошу усіх, хто хоче дати дійсну оцінку правоохоронній системі України – не маніпулювати цими фактами і не посипати попелом та іншими більш неприємними речовинами тих, хто тяжко день і ніч працює, щоб в Україні терактів було менше.
У мене викликала велике розчарування реакція на вчорашні події значної частини українського політикума. Я собі слабо уявляю, щоб Британська опозиція або громадський сектор провели цілий день після ймовірного теракту у звинуваченнях особисто Прем'єр-міністра Терези Мей та МІ-6 за те, що були отруєні російськими спецслужбами сімейство Скрипалів. Я цього просто не можу уявити, і саме тому Британія – сильна країна. Бо там такого не могло бути в будь-якому разі.
Я не можу собі уявити, щоб у 2001 році опозиція демократичної партії США звинуватила у теракті близнюків, котрі створила Аль-Каїда, діючого Президента або діючого керівника центрального розвідувального управління – там цього не могло бути. І тому Сполучені Штати – могутня країна.
На жаль, у нашій країні більшість політикуму, частина громадського сектору використовує будь-який привід не тільки для атаки на владу – це нормально- а й для атаки на країну, і в першу чергу її правоохоронні структури, і в першу чергу ті, які відповідають за безпеку і протидію терактам.
Можу процитувати
Наливайченка: "Влада не здатна захистити громадян".
АІ: "Трагічна неспроможність української влади".
Саакашвілі: "Це дно. Злочинна та імпотентна влада, залишає за собою шлейф трупів".
Не Путін, не Кремль, не "ЛНР" чи "ДНР", виявляється – українська влада залишає за собою шлейф трупі.
Соболєв: "Чергове вбивство у Києві засмучує черговим нагадуванням всім нам про неспроможність корумпованих керівників СБУ і МВС".
Балога: "Це вирок для всієї верхівки, яка завтра знову говоритиме, що знайти вбивцю це для них справа честі"
Семенченко: "Імпотенти хренові"
Можна продовжувати безкінечний потік бруду, але як людина, що стоїть на чолі правоохоронної системи України, я хочу сказати: більшість громадян України всі ці роки війни з Російською Федерацією і її підконтрольними терористами і вчора також продемонстрували – вони не забувають, що в країні йде війна. І знову як і в два Майдани, так і сьогодні наші громадяни виявляють кращі моральні якості, ніж ті, хто хоче їх очолити.
Я звичайно не можу спростувати того, що у влади є величезні помилки і прорахунки. Я не можу того спростувати, що правоохоронна система України також не завжди ефективна і така, як нам би хотілося. Але танцювати на кістках і на крові тільки для того, щоби добитися якихось рейтингів у ще не розпочатих парламентських та президентських перегонах, з моєї точки зору, у воюючій країні є аморально.
Дозволю собі звернутись до всіх цих діячів з пропозицією сьогодні в усіх тисячах постів на Фейсбуці, у всіх сотнях заяв в інших засобах масової інформації спростувати весь той бруд і всю ту брехню, яка була вилита за цю неповну добу на правоохоронну систему України.
Комусь не до вподоби особисто Луценко, Грицак, Аваков чи Князєв. Окей. Нам не потрібно спростування, але принаймні спростуйте всі свої брехливі твердження до простих працівників, які, як каже Аркадій, "носом рили" декілька місяців, щоб цей теракт не відбувся і не знеславив Україну в часи фіналу Ліги чемпіонів на весь світ.
Думаю, це було би порядно, сподіваюсь, що ми цього дочекаємось.
Зрештою, процитую просту річ. Цитата однієї великої людини: "Насамперед, хочу попередити майбутні покоління, що незгода у власних лавах є більшою небезпекою, ніж меч у руках ворога, а внутрішні чвари сприяють нападу ззовні". Це сказала людина, яка 40 років вистояла і здобула для своєї країни перемоги у гібридній і прямій війні з Москвою – Карл Густав Маннергейм. Думаю, що є сенс прислухатись до нього і не забувати,що йде війна.
У часи війни політики не повинні ставити під сумнів національні інтереси і ті підрозділи, які ведуть її кожен день з пораненими, з вбитими війну із агресором.
І ще одна річ, також підтримую тут Голову Служби безпеки України, думаю, що на часі є і звернення до Російської Федерації: ми вже безліч раз викрили російських шпигунів і терористів у прямій і непрямій організації терактів та вбивств на території України. Думаю, що сьогодні вже можна сказати, що якщо раніше всі дороги вели в Рим, то сьогодні всі дороги війни і терактів ведуть в Москву. Це знає весь світ. Реакція на вчорашнє повідомлення про теракт у Києві у всієї міжнародної спільноти була безпрецедентно однаковою, на відміну від українського політикуму. Частина українського політикуму переводила стрілки на діючу владу, бо вона живе в бажанні її змінити, а весь світ, солідарний з Україною, одностайно, не маючи навіть матеріалів слідства, сказав – це Москва. Весь світ засудив чергову кремлівську терористичну атаку щодо України. Думаю, у цій різниці і проявляється хто є справжнім другом чужої для них, але такої близької України, а хто, будучи українцем, використовує будь-який привід, щоб розділити країну і зробити її менш сильною перед обличчям явного ворога.
Думаю, що після минулого тижня події в Амстердамі, де було оголошено проміжні результати слідства, левову частину якого також робилося руками українських спецслужб та прокуратури, всім стало зрозуміло, що саме Москва є винною за збиття і знищення 298 мирних жителів-пасажирів цивільного літака MH-17. Після наших матеріалів, наданих різним міжнародним інституціям, стало зрозуміло, що саме російські окупанти надавали зброю, на жаль, українському депутату для організації терактів в Києві. Сьогодні відомо про те, що саме російські спеціалісти планували теракти щодо українських спецпризначенців, в тому числі покійного Хараберюша. Сьогодні слідство встановило, що сліди організації замовлення теракту проти інших осіб, включно із народними депутатом Мосійчуком та колишнім депутатом Держдуми Вороненковим також ведуть в Москву.
Я закликаю все українське суспільство і все ще надіюся і український політикум об'єднатися в часи війни навколо національних інтересів. Припинити хоча б в одному секторі вбивче взаємопоборювання. В часи війни єдність – єдина запорука перемоги.
Тому дякую правоохоронцям і сподіваюся на єдність українського суспільства і української журналістики.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
