Справа Савченко є яскравим прикладом ультрапопулізму із більшовицьким корінням
Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України при співпраці із Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз здобуто всі необхідні докази, які підтверджують версію про підготовку масштабного теракту, яких достатньо, аби довести вину народного депутата Надії Савченко і керівника громадської організації "Офіцерський корпус" Володимира Рубана в інкримінованих їм особливо тяжких злочинах.
Справа Савченко-Рубана – одна із п'яти найважчих для мене в моральному плані із тих, які я особисто контролював на посаді Генерального прокурора України.
Всі прекрасно розуміють, що справа Савченко має особливий підтекст з огляду на те, що вся Україна і я, на той момент народний депутат України, активно підтримували її, незаконно утримувану у московських тюрмах. Скажу більше, якби я тоді знав, що Савченко зробить те, що зробила зараз, а саме завезе за угодою із Захарченком надані їй військовими частинами, підконтрольними офіцерами Збройним сил РФ, боєзаряди для того, щоб підірвати центр української столиці, я все рівно би боровся за звільнення Савченко. Бо громадяни України повинні відповідати перед законом виключно на території України, а не будучи викраденими в тюрмах країни-агресора.
З моєї точки зору, справа Савченко показує нам, до чого доходить ультрапопулізм у виконанні окремих осіб. Це стара хвороба. Нічого нового у справі Савченко, з точки зору історії, немає. Це та сама історія про червоне козацтво або про червону армію Української радянської соціалістичної республіки, які у 1918 році так ненавиділи "панів", що знищили свою державу. Це та сама історія, коли ультрапопулізм про те, що треба все поділити порівну, знищити олігархів і парочку етнічних меншин і все буде добре у нашій цвітучій країні. Ця теза використовувалася більшовиками у 18-му році минулого століття дуже успішно аж до повалення Української держави. Ця теза використовується у "лнр-днр", де будують так звані "народні республіки" без олігархів, панів і де всі вільні і де можна володіти вільно чим хочеш – чужою квартирою, чужою машиною, чужою жінкою, чужим життям. І деяким ультрапатріотам це подобається. Деякі ультрапатріоти навіть в українських застінках казали про "братские народы, которых олигархи и некоторые национальные меншины обманули и ведут на братоубийственную войну".
Це все звідти, корінням із 1918 року, із більшовицької зарази, яка вірусом живе у багатьох українцях до сьогоднішнього дня. Живе настільки, що вони вважають за можливе не виконувати українські закони, але вимагати від держави негайного процвітання; не платити податки, але їздити на "шарових" автомобілях; не виконувати закони, але вимагати від поліції усіх своїх прав; грабувати людей, але показувати пальцем на те, що винні в усьому олігархи. Це нехтування законами призводить рано чи пізно до руйнування Української держави. Ця ненависть, яку вони сіють до всіх успішних людей, які платять податки, створюють робочі місця, важко працюють на свою сім'ю, приводить до знищення власне основ існування Української держави.
Випадок Савченко – це випадок захворювання більшовизмом, який вона отримала в Москві або в днр. Це випадок, коли людина, за яку боролася вся країна, заражена вірусом ненависті до власної влади, до власної держави, була готова знищити центр української держави з тисячами мирних мешканців тільки для того, щоб встановити чергову химерну народну республіку, де всі все поділять і без панів заживуть добре ну і, звичайно ж, побратаються із "народною республікою" Захарченка. Про це прямо говорила Савченко на аудіозаписах.
Тому для мене ця справа особлива. З одного боку, дуже важко пояснити, як людина, за яку півсвіту боролося, яку нагородили найвищою українською державною відзнакою, стала ворогом держави. А з іншого боку, цей випадок дуже важливий для того, щоб зрештою українці зрозуміли – навіжена антидержавна пропаганда брехнею, маніпуляціями рано чи пізно закінчується спробою державного перевороту і терористичним актом. Це поєднані речі.
Маніпуляція і брехня в часи війни діють виключно на користь ворога. І рано чи пізно організатори цього переходитимуть до активних дій. Я глибоко переконаний, що план, який розроблявся у Москві, по теракту Савченко-Рубана, план, який озброїли в Донецьку для реалізації теракту Савченко-Рубана, був вимушеним кроком після того, як Путін не зміг реалізувати свій план військового упокорення України. План Савченко-Рубана був планом "Б", який, на жаль, часто спрацьовує в українській історії: внутрішній вибух і повалення Української держави руками самих українців.
Тому в цій справі я особливо наголошую слова вдячності працівникам СБУ, військовій прокуратурі, які не допустили розвитку цього жахливого для киян і всіх українців сценарію.
***
Нагадаю також, що народний депутат України Надія Савченко та керівник громадської організації "Офіцерський корпус" Володимир Рубан підозрюються у вчиненні:
- змови про вчинення дій з метою насильницького повалення конституційного ладу і захоплення державної влади та готування до вказаних дій (ч. 1 ст. 109 та ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109 КК України);
- готування до посягання на життя Президента України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників політичних партій, у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ст. 112 КК України);
- готування до терористичного акту, тобто застосування зброї, вчинення вибуху чи інших дій, які створювали небезпеку для життя і здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, за попередньою змовою групою осіб, що призвели до загибелі людини (ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 258 КК України);
- незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України).
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
