Ціна зради має бути відома для всіх, хто думає голосувати за свій інтерес, відкинувши інтерес національний
Я люблю свою Україну. Я ніколи не ухилявся від бою за неї: ні в часи акції "Україна без Кучми", ні в Помаранчеву революцію, ні 2,5 роки, будучи політичним в'язнем, ні в найважчі моменти Революції Гідності. Я ніколи не боявся взяти відповідальність за себе і за свою країну.
І сьогодні, коли Путін публічно оголосив свої вимоги до майбутніх результатів виборів для інтересів Кремля, я вважаю, що я не маю право – ні як Генпрокурор, ні як громадянин своєї країни – ухилитися від чергового бою за Україну.
Я дуже люблю історію, ту історію, яка мало кого навчить, але карає тих, хто не знає її уроків. І тому пам'ятаю: все, що ми сьогодні проживаємо – вже було. Не один, не два і навіть не десять разів. І найближчий, найзрозуміліший приклад був рівно сто років тому. В 1918 році ми стояли перед тим самим вибором, перед тою самою вимогою з Кремля. Українська влада, якщо вона хоче не жити в концтаборі, казали тоді, має бути промосковською.
Як людина, що ініціювала кримінальне впровадження проти Віктора Януковича і довела це звинувачення в суді, отримавши вирок за державну зраду і пособництво в агресії на території України проти екс-президента, я маю право попередити всіх легковірних українців про ціну зради. Ця ціна зради – не лише 13 років для Януковича і не тільки ті майбутні вироки півтора десяткам його поплічників, які зараз знаходяться в судах або тікають і пересиджують у Москві. Ціна зради має бути відома для всіх, хто думає голосувати лише за себе, за свій інтерес, відкинувши інтерес національний.
100 років тому хвороба "мілкогетьманщини", використання українськими політиками популістично-більшовицьких гасел, зневага до армії привели до падіння української держави і мільйони українців, які не захотіли підтримати свою владу, а купилися на обіцянки миру і дешевого хлібу – уже скоро дізналися цю ціну зради своєї держави.
Вони дізналися це мільйонами померлих від голоду в 1930-ті роки; мільйонами убитих на фронтах Другої Світової війни; вони запам'ятали це сірим життям у довгих чергах за ковбасою у глухонімій, сліпій хохляндії, яку будували в ті часи.
Тим, хто зараз хоче газ наполовину дешевше, м'ясо в три рази дешевше, автомобілі дешеві взагалі без мита, я повинен нагадати – у своїй державі буде добробут. Без держави дешева ковбаса і дешевий газ – шлях до чергового Сибіру.
Знаю точно, що найкращий інструмент диявола – легковірні українці, які дивляться його (диявола) телевізор. Але навіть диявол бере розписку за продану душу, підписану кров'ю того, хто продає душу. Наші достойники, кандидати в президенти, багато з них хочуть продати свою душу, але підписатися кров'ю, яку сьогодні ллють хлопці і дівчата на фронтах. Тою кров'ю, яка вже лежить в Сандармоху, в якій за один день було розстріляно 1111 українських діячів відродження. Ми маємо пам'ятати цю ціну, коли підійдемо до виборів.
Кожен українець сам обере, за кого голосувати. Я прошу тільки про одне: пам'ятаючи про ціну зради, голосувати за того, хто збереже Українську державу, її Збройні сили та її курс до Європи.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
