Попри "недержаніє ракет" для Московщини "Послєдній парад наступаєт"

Історичних аналогій у цій війні з російськими окупантами дуже багато.

Найбільше впадає в око майже буквальне співпадіння планів, методів та риторики фашистів Другої світової війни і рашистів сьогодення.

Гітлер і Путін, Ріббентроп-Лавров, Скабєєва-Геббельс і тд, і тп.

Дивуватися нічому. Фашизм завжди повернений в минулі історичні подвиги і базується на ненависті до призначених на роль ворогів, які заважають відновленню колишньої величі.

Берлінському біснуватому заважали євреї, англосакси і комуністи.

Московський фюрер не сильно змінив список – українці, англосакси і євреї.

Про це, а також про неминучу поразку московських неофашистів, багато вже сказано.

Проте, мене набагато більше вражає історичне підгрунтя нашого опору Кремлю.

Підніміть масштаб і ви побачите диво: як через 400 років конфліктів та протистоянь знову разом Україна, Польща й Литва.

Час показав, хто кому брат!

Цивілізація, заснована на принципах парламентського управління та виборності лідера знову проти московського "самодержавія і єдінорожія"!

Стефан Баторій проти Івана Грозного.

Цей історичний процес – не тільки про минуле.

Україна, Польща, Литва (а згодом і Білорусь) вже скоро стануть могутнім фактором європейської політики.

А Путін і його неофашистська імперія вже померли. І попри "недержаніє ракет" для Московщини "Послєдній парад наступаєт".

В буквальному сенсі.

Нам треба зі зброєю в руках дочекатися офіційного некрологу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.