Ми виграємо витримкою, розумом і силою духу
Визволення правобережної частини Херсонщини – головне завдання Української Армії на осінь 2022 року.
По-перше, це наш обовязок звільнити героїчних херсонців.
По-друге, викинути росіян з цього плацдарму означає унеможливити їх наступ на Миколаїв, Нікополь, Одесу.
По-третє, це буде чіткий знак, що Путін програє цю свою злочинну війну.
Але.
Не чекайте перемог у стилі радянського кіно про Другу світову війну. Не буде зведень Левітана чи, пак, Арестовича про звільнені за день десятка сіл і міст.
Бо за такими зведеннями в ті роки стояли гори загиблих.
Курська дуга коштувала 250 тисяч втрат для 2-мільйонної Червоної Армії. Битва за Донбас забрала 300 тисяч червоноармійців. Форсування Дніпра і звільнення Києва забрало 400 тисяч із 2,5-млн армії.
На щастя, у нас інші військові керівники та інші методи.
Тому 20-тисячне угрупування росіян навколо Херсону буде розгромлене, але без жахливих втрат при лобових атаках у степу проти в 5-7 разів переважаючих сил ворожої арти та бронетехніки.
Як?
У першу чергу, знищенням постачання боєкомплектів.
В день орки вистрілюють тут близько 10 тис снарядів. Це – 5000 тон. Без мостів стільки бк підвезти паромами неможливо. Тому – слава Хаймарсам і насолоджуйтесь русо-бавовною.
По-друге, без мостових переходів у росіян скоро забракне палива. А близько 1200 одиниць різної техніки жеруть дизель щоденно.
По-третє, новітні західні ракети, які самонаводяться на російські ракети пво, працюють добре і дірок в небі над окупаційними військами стає все більше. Про це свідчать свіжі відео роботи Байрактарів і палаюча бронетехніка русні.
І по-четверте, орки все частіше панікують від несподіваних і болючих ударів ЗСУ. Вони звикли до війни на відстані, коли їхня арта, вертольоти і танки користуються чисельною перевагою і стирають наші позиції за 10-15 км. Аж все змінилося – під ударами західної техніки ці переваги зникають. Тому вони тікають. Але позаду – величезний Дніпро. І раки.
Тому, шановні, все буде добре.
Але не так скоро, як в кіно.
Бо кожен загиблий чи поранений солдат для нас – не статистика, а вища цінність.
Ця війна – надовго.
Не чекайте переможного фіналу "через 2-3 тижня".
Не вірте в чудо-зброю, яка змете ворога як в кінобойовику. Хибні сподівання – шлях до розпачу і опускання рук.
Ми виграємо витримкою, розумом і силою духу.
А тим, у кого впав заряд у внутрішній "батарейці" – порада.
Зверніть увагу на різкий рост втрат росіян за останні тижні. Отримайте задоволення. І надішліть хоч пару гривень на потреби ЗСУ. Відразу відчуєте співпричетність до Перемоги.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
