Як я бачу нинішню ситуацію?
1. ЗСУ залишаються єдиним фактором виживання України. Попри нікчемність і корумпованість влади, саме Армія тримає і нинішній фронт, і майбутнє нашої держави.
2. Після американських виборів відбулася зустріч Президентів Байдена і Трампа, де сформувалося розділення ролей, щоб примусити путіна припинити вогонь в Україні. 46-й Президент Байден нарешті звільнився від необхідності думати про вплив "червоних ліній" на американські вибори та із задоволенням використовує до путіна батіг. 47-й Президент Трамп це не критикує і чекає свого часу на застосування пряника.
3. Ніяких серйозних успіхів на полях бою Путін так і не досяг. Тому в хід пішла ескалація на ракетному фронті. Атакамси і Шторм шедовси з нашого боку і масовані шахедно-ракетні атаки по українській енергетиці з боку ворога. Крім спроби навʼязати нам безнадію в темряві, путін хоче зіграти в Карибську кризу-2, коли авантюра Хрущова з розміщення ядерних ракет на Кубі поставила світ на грань атомної війни.
Раджу прочитати про це у історика С. Плохія "Ядерне безумство". Тодішня ескалація закінчилася перемогою і Кеннеді, який акуратно, але наполегливо витискав радянців з-під боку США, і досягненням Хрущова, який отримав гарантії невторгнення на Кубу і вивід американських ракет з Туреччини.
4. Здається, саме в цей сюжет грає путін із своїм "Орєшніком". Його план передбачає панічну атаку на весь світ, якій допомогли заяви наших невігласів про ніби то "міжконтинентальну ракету". Далі плануються удари з використанням безядерної бойової частини. Ймовірно – по полігону, де ненависні плєшфюреру натівці навчають ЗСУ. Апогеєм стане шантаж удару по Києву, доповнений всесвітньою ядерною істерикою.
5. Схоже, що все це має завершитися підписанням нового Договору про заборону ракет середньої та малої дальності. Нагадаю, що він був підписаний в 1987 Рейганом та Горбачовим. У 2018 Президент Трамп вийшов з нього через порушення умов цього договору зі сторони РФ. Після інаугурації підписання нової Угоди між США і РФ може стати пряником для біснуватого путіна, який марить повернутися за стіл великих держав.
6. При такому розвитку подій нам важливо не допустити нехтування безпекою України у цьому хеппі-енді. Президент Трамп точно не здасть путіну всю Україну. Але чи залишить наше право на ракетний арсенал стримування ворога та двосторонні серйозні угоди військової допомоги – залежить від того, хто буде визначати позицію України.
7. Тому нам потрібне припинення вогню. Це відкриє можливість виборам не так Президента України, як Верховного Головнокомандувача ЗСУ, який і буде визначати формат мирної угоди. Вибір простий: Мінськ чи Стамбул. Озброєна фортеця чи беззахисна жертва.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
