Мобілізація: хто хоче – робить, хто не хоче – шукає винних
Якщо ви спитаєте командирів на Донецькому фронті, яка головна проблема у військах, ви почуєте однакову відповідь: некомплект особового складу.
Піхотні бригади настільки знекровлені, що на нулі оборону тримають 20-10% бійців від штатної чисельності.
Дефіцит техніки, бк, дронів теж величезний. Але без бійців у окопах та спостережних пунктах нічого не допоможе.
Саме тому ворог віджимає Донбас. Раніше – по 2-3 км за добу. Тепер по 2-3 села за добу.
Без поповнення ми не зможемо стабілізувати фронт. Без мобілізації немає поповнень.
Питання мобілізації стало головним питанням виживання країни.
Чи насправді нам прийдеться зменшувати призовний вік?
Я впевнений, що є інший шлях.
Судіть самі: за даними американського видання "Financial Times", ситуація з мобілізаційним ресурсом в Україні наступна.
- 1 млн 200 тис призвані в ЗСУ
- 2 млн 900 тис чоловіків знаходяться на тимчасово окупованих територіях
- 1 млн 300 тис нелегально покинули країну
- 600 тис заброньовані
- 1 млн 500 тис визнані інвалідами
Але!
- 2 млн 800 тис стоять на обліку
- 900 тис не обліковані.
Тож очевидно, що мобілізація абсолютно можлива без жодних змін віку призову. Навіть 10% з тих, хто є на обліку, та тих, хто ухилився від нього – достатній резерв для стабілізації фронту.
Хто має організувати процес?
Закон дає на це однозначну відповідь: це обовʼязок Президента.
Небажання це робити рік тому привело до зняття Головкома Залужного, який наполягав на мобілізації.
Тоді Зеленський назвав це необхідністю освіжити ситуацію у військах.
Освіжили?
Зараз Президент правильно говорить, що для початку переговорів ми маємо зупинити просування ворога. Для цього потрібні його особисті дії.
Найперше – вивести ТЦК зі складу Сухопутних військ. Жодної логіки, чому Сухопутка відповідає за поповнення ППО чи ВМФ – немає. Це має робити МО. Може хоч це відірве його очільника від загостренного інтересу до фінансових потоків закупівлі зброї.
Очевидним є і необхідність припинення бусіфікації та перехід до нормальних форм рекрутингу.
Адже коли авторитетні частини – від бпла до морпіхів – оголошують набір, вони отримують тисячі заявок! Якби одіозний телемарафон почав працювати над рекламою справді досвідчених командирів, а не одного персонажа, це б точно змінило ситуацію.
Посилити це могла б мобілізація тих публічних осіб, які перебували на владних посадах. Від лейтенанта Баканова до кавалера Командорського хреста Данілова. Від батька Великого будівництва Тимошенка до спеціаліста по лопатах Кулеби.
Розумію, що вони не закриють некомплект військ. Але закриють руйнівну тезу, що війна – для холопів.
Хто хоче – робить.
Хто не хоче – шукає винних.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
