Якщо немає вітру – беріться за весла
У 2019-му на Стадіоні стикнулася позиція Президента Порошенка про небезпечність популізму в питанні російської агресії та майбутнього Президента Зеленського, який в ході виборчої кампанії стверджував, що війну легко припинити, просто "нада перестать стрелять".
Вчора, під час зустрічі Президентів Зеленського та Трампа, цей бумеранг популізму повернувся в бік делегації спливаючої кровʼю країни.
І, попри зайву емоційність та нестриманість Зеленського щодо Трампа, його помилку в бажанні провести обмін неприємними репліками з Венсом прямо перед телекамерами, головним негативом цього американського Стадіону-2 була позиція саме американської сторони.
Вчора ми чітко почули, що Трамп не з Україною проти агресора, а посередині, між нами і Кремлем.
Саме це є новою надзвичайно загрозливою реалією для України.
Можна безкінечно обговорювати, що треба краще готуватися до таких зустрічей, вчитися у Макрона і памʼятати, хто більше зацікавлений у співпраці.
Можна констатувати, що союзники ТАК себе не поводять. Це підриває всю історію та місію США.
Але важливіше знайти відповідь на питання – що робити?
Я казав і зараз повторю: згідно Конституції саме Президент є відповідальним за досягнення і провали у міжнародних відносинах. І ці відносини не будуються на словах.
Якщо наш Президент не має свого плану, йому рано чи пізно навʼяжуть чужий.
І будуть вимагати роль клієнта без права голосу.
А будь-які емоційні репліки приведуть до проблем у критично важливих військових поставках.
І вкинуть звинувачення, що саме українці не хочуть припинення вогню.
Тому єдиним рішенням є озвучення готовності до припинення вогню при умові української версії необхідних гарантій безпеки.
Що може бути такими гарантіями, треба нарешті чітко викласти на саміті європейських партнерів, які збираються вже через пару днів.
На жаль, вступ до НАТО через позицію США та ряду інших членів блоку зараз є нереалістичним.
Але все більш реальним є створення меншого блоку суто європейської безпеки. Після шокуючого виступу віцепрезидента Венса у Мюнхені європейці нарешті усвідомили, що американських гарантій захисту немає. І єдиною силою, здатною зупинити російську агресію, є ЗСУ. З них гроші та зброя, від нас – щит Європи.
Для завершення проєкту не вистачає лише розуміння, скільки і чого нам потрібно, аби після припинення вогню війна знову не почалася.
У 2021 зелені популісти скасували 10-річну програму розвитку ЗСУ. Бо замість ракет думали про асфальт.
Час скласти таку оновлену Програму.
З врахуванням можливої європейської миротворчої місії. Бажано – по захисту неба.
З чіткими розрахунками чисельності ЗСУ і резервів, авіації та артилерії, бронетехніки та ракет, фортифікацій та дронів.
Тоді нарешті зʼявиться конкретний План, а не загальна мантра "ми проти припинення війни без гарантій безпеки"
І ще. Час вивчити не тільки бумеранг популізму, але й усвідомити небезпеку бумерангу внутрішньої ворожнечі.
Тим, хто очолює воюючу з путіним країну, ніяк не можна утримувати владу на союзі з промосковськими депутатами. І опиратися на 5-6 очевидно неефективних офісних менеджерів.
Найважчі часи вимагають відповідальних змін.
Як кажуть мудрі: якщо немає вітру – беріться за весла.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
