Куди ж ви позливали інфільтрат?
Фільтри бувають різними. Бувають грубої і тонкої очистки, бувають біологічні, а бувають – керамічні, чи піщані. Для води бувають, і для нафтопродуктів, і для лайна – фекалій, даруйте. В залежності від того, що і з якою метою ви фільтруєте. Припустимо, вам треба відфільтрувати рідкі органічні добрива від твердих домішок, тоді достатньо механічного фільтра грубої очистки.
Або уявімо собі, що ті самі рідкі органічні потрапили до питної води, тоді вам вже потрібний тонкий біологічний фільтр. І усе одно, відфільтрованою водичкою можна буде, хіба що машини мити.
Втім, технологи політичної фільтрації вважають громадян настільки наївними, що із серйозним виглядом пропонують їм продукт власної очистки. Навіть шістко фільтраційних критеріїв прописали: наприклад, відповідність способу життя об'єкта фільтрації – ймовірного кандидата у депутати, задекларованим ним прибуткам (критерій N4). Цікаво, а приватних детективів вже найнято, щоб вони з'ясували, де живе, що їсть, на яких курортах відпочиває кандидат у інфільтрат? Бо ідея збирати таку інформацію аматорськими силами "активістів руху "Чесно" таки й виглядає по-аматорському.
Ще одним критерієм (N5) названо особисту участь у голосуванні за себе та неучасть у голосуванні за іншого депутата. Наразі достеменно відомо лише про чотирьох народних депутатів, які у поточному скликанні не здавали своїх карток для голосування погоничам фракцій для того аби ті організували антиконституційне голосування за них. Троє з цих принципових чоловіків сидять у президії парламенту.
Також фільтратори за критерієм N2 мають намір вивести на чисту воду "тушок" – перебіжчиків з табору влади колишньої, що опинилася в опозиції, до щільного гурту попередньої опозиції, яка владарює нині. Втім, чомусь йдеться лише про зрадників в останньому скликанні, а як бути із тушками попередніх скликань. Починаючи ще з призабутого, але цілком історичного Олександра Коцюби.
Фільтрувати український політичний базар таки треба. Саме "базар", тобто базікання політиків, яке не має нічого спільного з їхніми конкретними діями. Ідея ж створення фільтраційної комісії є спробою втрутитися у складний комерційний діалог різних центрів впливу та зацікавлених у депутатстві громадян щодо погодження останніх на внесення до партійних списків та висунення в округах. Цей діалог, іще не розпочавшись, вже приречений на поразку й без громадських фільтраторів, бо партії "Батьківщина" та "Фронт змін" пасуться на одному електоральному полі, із яким межують поля "Свободи", "УДАРу", "Громадянської позиції" та інших правих лібералів. Такий саме стан у лавах опозиції лівої. Усі вони певно настворюють своїх публічних фільтраційних комісій, які наввипередки пропонуватимуть суспільству продукти власної діяльності. Ото какофонія почнеться – справжній тобі базар зі сварками, образами і, звісно, обдурюванням виборців-покупців. Ну, як було це колись на старорежимних базарах.
Цікаво, що ідеологи фільтрації чомусь розглядають як матеріал для неї лише діючих народних депутатів. Це прямо випливає зі згаданих критеріїв. Мабуть це правильно, бо виборцям буде запропоновано обирати переважно з давно вже діючих народних депутатів. Нові обличчя з'являться лише... в Партії регіонів, бо там спосіб добору кандидатів буде найефективніший – одноосібний, себто.
Найпростішим критерієм фільтрації був би один – жодного колишнього народного депутата не мусить з'явитися у наступному скликанні ВР, позаяк кожнісінький з них несе відповідальність за те, що рівень недовіри до парламенту, як представницького інституту нації подолав історичний максимум.
До речі, про націю. Чомусь фільтратори забули включити до своїх критеріїв такий очевидний, як україномовність кандидатів. Це, що бонус для політиків неспроможних вивчити українську? Таких,останнім часом, розплодилося більше, ніж було на зорі незалежності.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
