Леся і гопник
Їй незабаром тридцять. До Києва приїхала з Херсонщини, вже скоро десять років тому. Отримала таку-сяку освіту економіста. Однак, працює приймальницею у "єврохімчистці". Винаймає затишну квартирку на Вінику. Так віднедавна кияни обізвали житловий масив Виноградар.
Того квітневого вечора Леся допізна засиділася на роботі – клієнти перед тривалими святами табунами повалили чистити літній одяг. Маршрутки від станції метро "Дорогожичі" ходили ще переповненими, а їхати у штурханині не хотілося. Тому дочекалася у черзі допоки отримала змогу зайняти місце біля вікна поряд з водієм. Начепила навушники, намагаючись "усамітнитися у натовпі". Не вийшло, бо мусіла передавати гроші за проїзд.
Коли підвелася щоб виходити, до неї причепився якийсь непевний чоловік – невисокий, смагляво-чорнявий, худорлявий, років тридцяти, він намагався щось їй сказати, але музика у навушниках заважала почути, чого йому треба. Знявши їх, Леся зрозуміла, що чорнявий до неї клеїться – пропонує, поїхати далі та вийти разом за дві зупинки. Вона спробувала його обійти, але чоловік загородив вихід з маршрутки, обійнявши її за талію. Люди, які також виходили на її зупинці, почали обурюватися затримкою. Причепа несподівано попустився. Леся опинилася на тротуарі. Маршрутка поїхала.
Опустивши руку у кишеню реглану, Леся збагнула, що в неї поцупили смартфон. Коштував він дві тисячі і придбаний був у кредит. Там зберігалося безліч потрібної інформації, зокрема фотографії з хрестин племінника, де вона була єдиною, хто фільмував урочистість. Леся, ще не встигла переслати фотографій батькам малюка.
Поряд із зупинкою стояв автомобіль нелегального таксиста в очікуванні пізніх клієнтів. Не довго думаючи, вона попросила водія наздогнати маршрутку. Дорогою розповіла, що трапилося. Водій пообіцяв "підписатися" за неї, якщо наздоженуть крадія.
Наздогнали. Так, як і казав причепа у маршрутці, він вийшов через дві зупинки. Леся кинулася до нього, зажадавши негайно повернути смартфон, але чоловік відмовлявся. Поряд ще одна жінка вимагала в двох схожих типів віддати щойно поцуплений в неї, у тій самій маршрутці, гаманець. Озирнувшись на водія таксі, Леся побачила, що той схрестив руки, показуючи, що не вийде з машини. Леся звернулася до товаришки по нещастю, запропонувавши їй діяти спільно. Вони попередили гопників, що зараз здіймуть такий ґвалт, на який збіжиться міліція з усього Віника. На бік обікрадених стала компанія з чотирьох чоловіків і жінки, які чекали на свою маршрутку. Наважився вийти і таксист, звернувшись до того, хто поцупив смартфон, як... до давнього знайомого. Зрештою, той витягнув із задньої кишені вкрадену мобілку, а інші злодії, зваживши нерівність сил, повернули жінці і її гроші.
Вже, везучи Лесю додому таксист пояснив, що справді знайомий з крадієм, але не мав жодної уяви, чим той займається. Тому не одразу наважився стати на її бік.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
