Скаженики

Є на Богуславщині село Шупики. Одна з його околиць дістала назву "Скаженики". Колись там було село, але його спіткала епідемія сказу і воно вимерло. З того часу та місцина дістала свою назву.

У Шупиках слово "скаженики" також вживається для означення найвищого рівня неадекватності. Коли людина поводиться вже геть по дикунському на нього кажуть: "скаженики", або: "ну, це вже вообще скаженики".

Лише таке означення спадає на думку, коли читаєш про фабрикацію кримінального переслідування Максима і Костянтина Лациб. Рівень суспільної довіри до правоохоронної системи країни і так наближається до нуля, а коли вона використовується з очевидною метою залякати тих, хто своєю протестною активністю звертає суспільну увагу на непристойність владоможних розкошів, то це вже спонукає замислитися не лише про переатестацію Врадіївського райвідділу міліції, а усієї влади загалом. Втім, "скаженики" переатестації не підлягають.

А Межигіський маєток і з космому видно. І у Вікіпедії його "прославлено".

Вчора довелося поспілкуватися з кількома високопосадовцями. Ці панове свято переконані, що у листопаді у Вільнюсі буде підписано Угоду про асоціацію України з ЄС. "Ніде Європа не подінеться", – кажуть вони. Не думаю, що це так. Ну, на фіга Європі свої "Скаженики" на околиці? Га?!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.