19 вересня 2013, 15:37

Стимул консолідацією

У інформаційному суспільстві інформація є товаром першої необхідності. Водночас право на інформацію перетворюється на природне право людини, позаяк обмеження у володінні її необхідним обсягом для функціонування у соціумі зумовлює і обмеження дієздатності індивіда як члена суспільства.

Одними з головних постачальників інформації є журналісти. Цією місією зумовлюється належність працівників ЗМІ до переліку громадських професій – поряд з політиками, чиновниками, правоохоронцями і рятувальниками, вчителями, лікарями, священнослужителями та іншими невиробничими спеціальностями. Як і у будь-якій професії, у роботі журналіста існують свої специфічні ризики.

Інформація часто є занадто ласим, або небезпечним інструментом, щоб у боротьбі за вплив на нього зацікавлені суб'єкти не переступали норм моралі і закону. Тому, журналістика належить до переліку небезпечних професій. Кількість загиблих серед них при виконання службових обов'язків повсякчас зростає: торік – 119, а цьогоріч вже – більше за 60. Кількість травм та погроз не обліковується.

Не можна стверджувати, що в Україні небезпека для журналістів є вищою, ніж небезпека для громадян країни загалом, однак страшні прецеденти, які мали місце "в ході становлення "української демократії" вимагають особливої суспільної пильності щодо цієї проблеми.

Вчора в "Укрінформі" у Києві відбувся міжнародний семінар "Відкрита розмова: безпека журналіста". Він був підтриманий Координатором проектів ОБСЄ в Україні, проводився за участі Адміністрації Президента, а також Міжвідомчої робочої групи з питань додержання законодавства про свободу слова та прав журналістів. Його учасниками стали, окрім власне журналістів, представники силових структур, МЗС та неурядових організацій. Не можна сказати, що ідеї та пропозиції, що прозвучали з питань тематики семінару відрізнялися радикальною новизною. Проблема безпеки завше генерується генеральною, так би мовити, причиною – наявністю тих, хто зацікавлений її – безпеку порушити. Відтак потрібність проведення семінару полягала перш за все у тому, що він продемонстрував готовність згуртування співробітників ЗМІ, професійних (у розумінні – профспілкових) активістів та зацікавленої громадськості у питаннях професійної безпеки журналістів. Така консолідація має стати стимулом для влади у прийнятті та головне – виконанні необхідних нормативних актів.

З іншого боку проблеми української журналістики не вичерпуються лише безпекою. Коли вже виникає зацікавлена професійна розмова щодо умов та обставин професійної діяльності, то слід так само поговорити про якість журналістської освіти, безробіття в професії, маніпуляції журналістами та маніпуляції журналістів тощо. Відтак було б добре, якби такий діалог набув системності та регулярності. Надто в умовах наростання інформаційного валу та карколомних швидкостей обміну інформацією.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

З Днем знань! Останнім?

Радикальний вплив штучного інтелекту (Штучіну), який дуже стрімко розвивається, на навчальні процеси в середній та вищій школі слід досліджувати негайно...

Чи стала Україна наддержавою?

Тридцять п'яту річницю з дня відновлення Незалежності Україна зустрічає в ситуації найбільшої загрози самому її існуванню. З 1991 року чисельність населення скоротилася майже вдвічі...

Присмерк СРСР – присмерк Росії

Сьогодні минає рівно 35 років з дня, спроби державного перевороту в СРСР, яка невдовзі призвела до його ліквідації. 19 серпня 1991 року припало на понеділок...

Відновити культурний простір у будівлі кінотеатру "Кінопанорама"

"Кінопанорама" стала першим кінотеатром у київському середмісті, куди батьки взяли мене із собою на вечірній кіносеанс. Це було наприкінці літа 1973 року...

Пригода письменника

Ввечері 13 лютого я отримав листа. Нижче наведений його текст публікується з дозволу автора. "Шановний пане Костянтине, Пишу Вам, тому що щиро захоплююся Вашою творчістю та обрав саме Вас героєм для свого університетського архітектурного проєкту...

Врятувати київський Гостинний двір

Історія Гостинного двору у Києві сягає кінця ХVIII сторіччя, коли за проектом знаменитого архітектора Івана Григоровича-Барського на непарній частині нинішнього Хоривого провулку було зведено перші цегляні торгівельні ряди...