Гешефти на "великих дорогах"
Економіка Україна регресує. Немов двигун, що вичерпав пальне, вона уповільнює оберти аж до повної зупинки. Економічна активність співвітчизників та іноземних інвесторів, наражаючись на некомпетентність та корумпованість тих, від кого залежить ведення бізнесу в Україні, відбивається за її кордони – до Європи, Росії, Туреччини, далі по "усюдах Світу". Чого вартий лишень нещодавній скандал з електронними реєстрами Міністерства юстиції!
Та не лише лихо корупції та некультурності зумовлює невигідність підприємництва в Україні. Кепський бізнесклімат створюється рівною мірою і дорожнечею енергоносіїв та енерговитратністтю усього народного господарства, починаючи з комунальних послуг. Втім, ця ця обставина так само є похідною від меркантильності та нехлюйства високопоставленого чиновництва.
Цього року державна кампанія "Нафтогаз України" мусила повернути постачальникові близько 5 млрд. кубів газу, який було безоплатно спожито протягом 2007 – 2009 років. Розпорядженням Кабінету Міністрів за N336-р від 22-02-2008, підписаному Юлією Тимошенко тоді було погоджено для "Нафтогазу" придбання газу у приватної кампанії "Украз-Енерго" за ціною, що була нижчою за тодішню на ринку. Оплата палива мала бути здійсненою не "живими грошима", а шляхом взаємозаліку, у розрахунку на дивіденди держави, що мали виникнути в результаті роботи в Україні цієї приватної кампанії. Згодом було вирішено... просто не платити тих дивідендів. Але ж від такого рішення "з великої дороги" юридично зафіксований борг державної кампанії нікуди не подівся.
Нині "Укргаз-Енерго", не домігшись повернення цього давнього боргу у грошовому еквіваленті, вимагає натуру – себто газ. Проте ціна його кубометра значно зросла з часу виникнення боргу, і не в останню чергу, внаслідок горезвісних ринкових "газових угод" Ю. Тимошенко з В. Путіним. Зростання сягає п'ятикратного значення – з 400 млн. до 2 млрд. американських грошей. Чудовий гешефт!
Лишень він прямо відбивається на собівартості товарів і послуг в Україні, бо борги "Нафтогазу" рано, чи пізно буде "зашито" у формулу ціни палива для кінцевого промислового та комунального споживача. А МВФ, тим часом, вимагає підвищити ціни на газ для населення, без чого не хоче давати необхідні Україні кредити. А держава того зробити не в змозі, бо населення неплатоспроможне, натомість вона приймає закон, яким дозволяє собі розраховуватися з постачальниками векселями. Теж непоганий гешефт. Виглядає це так:
"Стаття 22. Надати право Кабінету Міністрів України реструктурувати фактичну бюджетну заборгованість за визначеними ним видатками державного бюджету, що виникла станом на 1 січня 2013 року, та заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, у встановлених ним обсягах шляхом видачі фінансових казначейських векселів строком обігу до п'яти років з дохідністю 5 відсотків. Право видачі таких векселів надати органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів."
А вітчизняний, чи "імпортний" підприємець на це дивиться і тихо пакує валізи щоб вирушити до країв з менш суворим бізнескліматом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
