Не допустити підсилення соціально-економічної кризи політичним колапсом
Обираючи цього року В. Зеленського та його розмаїту команду, на практично подвійних виборах, навесні – президента, а післязавтра – парламенту, масовий український виборець у такий спосіб продемонстрував своє ставлення перед усім до тих, хто протягом п'яти років по Революції Гідності уособлював собою українську владу. Мова про: Петра Порошенка, Андрія Парубія, Володимира Гройсмана та чиновницько-підприємницькі середовища із ними пов'язані.
Зміна політичних поколінь є цілком природним і позитивним процесом. Однак має місце система специфічно українських сьогоденних обставин, що посилює небезпечний вплив на стан внутрішньої і зовнішньої політики в країні появи на верхніх щаблях влади переважаючого числа людей, які раніше не мали стосунку до державного управління і політичної роботи. Перед усім такими обставинами є війна, окупація 7% території України, пов'язані із цим людські втрати, економічні збитки та постійне очікування громадянами розгортання агресором нового наступу.
На цьому тлі, триваюча не перший рік деградація системи державного управління та всіх типів інфраструктури в Україні, криміналізація економіки і корупція виступають додатковими загрозливими чинниками для суспільства і держави.
Через це економічно активні, освічені і працездатні громадяни масово залишають Україну. Стрімке погіршення демографічної ситуації створює два дефіцити – робочої та військової сили, а також грошей у Пенсійному фонді, утім як і у Державному бюджеті загалом. Так виникають та примножуються бідність, зневіра, безвихідь...
Чи усвідомлюють такі системні загрози в управлінсько-політичній команді нового Президента? З перших його кроків це важко достеменно збагнути. Наприклад, рішучі заяви і вимоги стосовно подолання корупції на митниці виглядають безумовно правильними – зменшення поборів з імпортерів, якщо це відбудеться справді, призведе і до зменшення роздрібних цін на споживчі товари. З іншого боку, нічого невідомо про реальне зменшення корупційних тарифів на газ для населення та, прямо із ними пов'язаних, обсягів комунальних платежів, що є непосильними для більшості родинних бюджетів України. Відтак падає рівень купівельної спроможності громадян, в той час, як внутрішнє споживання являє собою основу – відправну точку процесу подолання економічної кризи.
Залишаються малозрозумілими наміри партії "Слуга народу" щодо пенсійного забезпечення, медичної реформи, доступності кредитів для малого і середнього підприємця, оборони і безпеки... Щиро кажучи, питань до верхівки нової влади наразі більше, ніж фахових відповідей на них.
Позірно, виглядає так, що стратегічна політична програма партії "Слуга народу" ще перебуває на стадії творчого і дискурсивного формування. Однак, враховуючи прогнозні результати виборів до Верховної Ради, саме та програма, згідно традиційних практик європейського парламентаризму, мала б лягти в основу урядового плану дій майбутнього Кабінету Міністрів.
Ця обставина, за потреби швидкої реакції майбутніх уряду і парламенту на наростаючі виклики перед Україною, (чого вартий лише безпрецедентно високий рівень виплат за зовнішніми запозиченнями, що припадає на найближчий час, в умовах зростання бюджетного дефіциту), може виступити каталізатором економічної кризи з наступним паралічем політичної системи країни.
Утім, реальний план виходу із хронічної соціально-економічної кризи вже підготовлено і оприлюднено партією "Батьківщина". Його розроблено з урахуванням перспектив створення у новому парламенті ефективної, згуртованої коаліції, що сформує компетентний та відповідальний Уряд.
Усі п'ять років каденції ще наявного складу парламенту, партія "Батьківщина", за модерації Юлії Тимошенко, докладала щонайбільших інтелектуальних і організаційних зусиль для розробки всеоохопоної інноваційної програма розвитку країни, яка відома під назвою "Новий курс України". Ця стратегічна праця, створена за співавторства десятків науковців і практиків, ґрунтується на сучасних світоглядних філософських уявленнях про стосунки суспільств із державами, на усіх рівнях їхньої взаємодії – від економіки до охорони довкілля.
Стратегію конкретизовано у короткому і зрозумілому плані під назвою "Треба діяти", який включає у себе 10 першорядних невідкладних кроків. Їхню реалізацію має негайно почати здійснювати новий Уряд разом із Президентом. Для забезпечення цих кроків Ю. Тимошенко називає 10 основних активів (ресурсів) України, що безумовно спроможні забезпечити реалізацію плану.
Жодна інша партія, яка реально претендує на участь у формуванні парламенту наступного скликання такої роботи не виконала.
Чому на це спромоглася лише партія "Батьківщина"? Бо є системною політичною силою з 20-річною історією, розгалуженою мережею місцевих осередків та майже з 794-ма фракціями у місцевих радах, надійними кадрами, які знаються практично на усій проблематиці сучасного українського буття – від економіки, до державної безпеки і зовнішньої політики.
Проте, головне те, що у "Батьківщині" просто добре розуміють необхідність постійного вивчення України і світу, моніторингу суспільно-економічних процесів і організації регулярного зворотного зв'язку з усім розмаїттям громадських спільнот в Україні та співставлення своїх політичних дій із їхніми запитами.
Фракція партії "Батьківщина" у парламенті поточного скликання виявилася єдиною, яку не спіткали внутрішні скандали і чвари, за усього різноманіття життєвого досвіду та світоглядних позицій її депутатів.
На минулих парламентських виборах, 2014 року, переможцями у цілковитій більшості стали політичні проекти, що тоді заявили про себе вперше. Такими були: "Народний Фронт", "Блок Петра Порошенка", "Опозиційний блок" та "Самопоміч". "Радикальна партія Олега Ляшка", хоча і була створеною раніше, проте так само вперше потрапила до парламенту. На нинішніх виборах верхні рядки рейтингових таблиць так само посідають партії, що вперше беруть у них участь. Це: "Слуга народу", "Опозиційна платформа – За життя", "Європейська солідарність".
Системною та стабільною політичною партією, як станом на 2014 рік, так і на – 2019 залишається винятково партія "Батьківщина". На відміну від одноразових політичних проектів, 9 липня їй виповнилося 20 років. З 2002 року партія стабільно є парламентською, активно та всіма засобами відстоюючи інтереси громадян.
Сьогодні Юлія Тимошенко презентувала детально розроблені тексти 8-ми законопроектів, ухвалення яких має стати першорядним для майбутнього парламенту, задля кардинальної і швидкої, а головне – реальної зміни соціально-економічного становища цілковитої більшості людей в Україні.
Перед усім мова про зменшення вдвічі цін для домогосподарств на природний газ, шляхом спрямування на їхні потреби газу вітчизняного видобування.
По-друге, запровадження обов'язково медичного страхування.
По-третє, виконання вимоги українського законодавства щодо відповідності мінімальних пенсій прожитковому мінімуму – 3094 грн., на сьогодні.
По-четверте, відновлення виплат на народження дитини: на першу – 50 000 грн.; на другу – 100 000 грн.,; на третю – 150 000 грн.
По-п'яте, продовження мораторію на продаж землі в умовах, коли її просто неспроможні придбати ті, хто на ній працює. Продаж паїв передбачається запровадити за умови, коли покупцем за ринковою вартістю виступає держава.
По-шосте, деофшоризація. Крупні українські корпорації та олігархи сплачуватимуть податки в Україні. Протягом 3-х років це дасть додатково 320 млрд. грн. надходжень до Державного бюджету.
По-сьоме, заміна податку на додану вартість на податок на виведений капітал та ряд інших, стимулюючих підприємництво податкових новацій.
По-восьме, запровадження норми щодо скасування терміну давності стосовно злочинів, пов'язаних із корупцією у військово-оборонній сфері під час війни.
Пропоновані законопроекти розроблені на основі детального аналізу реальної економічної спроможності народного господарства країни забезпечити їхню реалізацію.
Думай...те!
