Навіщо розмовляти з васалом, коли можна домовитись із сюзереном?
В окремих спостерігачів викликали вельми позитивні емоції слова Дональда Трампа про повернення Україною своїх територій в кордонах 1991 року і про те, що "росія поводиться мов паперовий тигр". З цього робиться висновок про кардинальну зміну позиції Білого дому щодо російсько-української війни.
Чи так це?
Д. Трамп вочевидь, що переконався, у нездатності рашистів подолати опір України, яку підтримує більшість країн Європи і ряд цивілізованих країн у світі. Він не раз давав путіну час (сумнозвісні 2 – 3 тижні) на остаточне загарбання Донецької і Луганської областей з подальшим переходом до підготовки "демаркаційної угоди" між сторонами війни. З боку віце-президента Джей Ді Венса та інших високопоставлених діячів адміністрації часто звучали слова про "обмін територіями", про те, що Україна має поступитися їхньою частиною. Мали місце короткострокові призупинення допомоги Україні – як збройної і фінансової, так і надання розвідданих з метою примусити нас до фактичної капітуляції, щоб за фактом призупинення війни оголосити Д. Трампа миротворцем з подальшим рішенням Нобелевського комітету, 10 жовтня ц.р., про присвоєння йому жаданої премії. Не склалося.
А тут ще й тиск громадської думки у США, де більшість виборців – республіканців підтримують допомогу Україні, як і виборців – демократів. Відтак тактика адміністрації трансформується. Різко нарощуються контакти з Китаєм, як країною на яку спирається рашизм у веденні цієї війни. Днями, ще до виступу Д. Трампав ООН, відбулася телефонна розмова міністрів оборони США і Китаю. Піт Хегсет повідомив китайському колезі Лі Шанфу, що США не прагнуть змінити уряд КНР. Це суперечить китайським оцінкам позиції США. Далі відбулася серія зустрічей високопоставлених дипломатів обох країн в порядку підготовки зустрічі Д. Трампа і Сі Дзіньпіна.
Є ознаки того, що переконавшись у неможливості для Д. Трампа зробити з путіна свого союзника, президент США спробує знайти спільну мову з головним у союзницький парі росія – Китай. Навіщо шукати спільної мови з васалом, коли можна домовлятись із сюзереном? Тому Д.Трамп пригальмовує запровадження пекельних митних тарифів щодо КНР
Для Китаю ж США і ЄС є головними торговельними партнерами. Псувати із ними стосунки невигідно і навіть небезпечно. А росія й так вже нікуди не подінеться, бо вона пройшла точку неповернення у своїй залежності від КНР. Таким чином порозуміння є цілком логічним і прагматичним для обох країн. І в інтересах України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
