Схоже, що В. Зеленський недооцінює вразливості позицій Росії
Володимир Путін вчора приїхав до столиці Франції перед усім через газ. Північний потік-2 запустити в експлуатацію росіяни не встигають, а втрата європейських грошей за експорт газу для Росії є критичною. На сьогодні ціни на газ у Європі оновили п'ятнадцятирічний мінімум, впавши лише протягом цього року на 32%. Однак торгівля газом лишається для Росії критично важливим джерелом валютних надходжень, а відсутність контракту з Україною ставить його під серйозний сумнів.
Дві перемоги України у Стокгольмському Арбітражі зафіксували борг Газпрому перед Нафтогазом на рівні 2,56 млрд$. З урахуванням штрафних санкцій за несплату, на сьогодні ця сума складає близько 3 млрд.$, чим і оперує наш Президент.
Згода Володимира Зеленського замінити стягнення виплат Росією цих 3-х млрд.$, поствками газу є вимушеною. Якщо вдасться укласти бодай середньостроковий контракт (3-5 років), то це точно не стане поразкою України. Питання ціни – щоб не довелося платити дорожче, ніж воно того варте, а росіяни неодмінно спробують знову підсадити Україну на їхню газову голку. Слід також пам'ятати, що Газпром перебуває на межі банкрутства, отже залишається вкрай ненадійним партнером.
Стосовно інших питань перемовин у Нормандському форматі, то В.Зеленський продемонстрував дововлі обережну позицію. Як справедливо зауважила у своєму коментарі підсумків зустрічі у Парижі Юлія Тимошенко, вже саме відновлення прямих зустрічей у Нормандському форматі є позитивним, бо без такого формату питання війни вирішити неможливо. Вона також наголосила, що:
"Є великим досягненням рішення про обмін полоненими за формулою "всіх на всіх". Це дає надію, що ув'язнені українці нарешті повернуться додому.
Безумовно позитивним є те, що світ разом з нами. Що звучить не лише питання Донбасу, але й Криму. Що заявлена позиція про те, що спочатку – відновлення кордону, а потім вибори.
Разом з тим, викликає занепокоєння, що вперше в історії роботи Нормандського формату на рівні президента України легітимізовано "формулу Штайнмаєра", яка стає основою для подальших дій.
Також уперше в офіційному комюніке переговорів зафіксоване прагнення надати особливий статус окупованим територіям не на тимчасовій, а на постійній основі."
Ці важливі і точні фіксації положень фінального комюніке саміту у Парижі мають стати предметом роз'яснень з боку Президента з метою не допустити розхитування самих підвали української державності. Опозиція має лишатися дуже пильною у цих питаннях, бо агентура Кремля, як і завжди, перед усім буде всіляко намагатися розхитати державний механізм України.
Наступальними дипломатичними кроками української сторони має стати подальша постановка питань про злочини окупантів проти людства і людяності в ОРДЛО та Криму, компенсації збитків українським громадянам та юридичним особам і державі Україна внаслідок розв'язаної росіянами війни і покарання злочинців в українських та міжнародних судах. Така позитивна практика вже напрацьована. Її слід розвивати далі.
За минулу добу окупанти вбили на лінії зіткнення 3-х наших військових. Це "асеметрична відповідь" агресора на підсумки "вечері у Парижі". Такі злочини мають фіксуватися і по них неодмінно слід відкривати кримінальні провадження, які стануть частиною доказової бази у судах. Чи, можливо, їх так само віднесуть до таких, що підлягають декриміналізації згідно мінських домовленостей і "формули Штайнмаєра"?
Не можна не оцінити елегантність спецоперації щодо дискваліфікації Всесвітньою антидопінговою агенцією російських спортсменів на всіх міжнародних змаганнях, за кілька годин до початку зустрічі у Парижі. Усе ж В.Путін поїхав звідтам, "програвши по очках" у світовому інформаційному просторі.
Слід визнати, що ризиковане прагнення В. Зеленського будь що зустрітися з В. Путіним, не виявилося програшним – президент України довів, що готовий говорити з російським диктатором на рівних. Принамні перед телекамерами.
В.Зеленському вкрай потрібно зміцнювати тили. На тлі потенційної можливості зміцнити становище України на міжнародній арені, загрозливо виглядають небезпеки соціально-економічної дестабілізації внаслідок намірів "у турборежимі" розпродати сільгоспземлі, стратегічні підприємства, об'єкти інфраструктури – перед усім газотранспортну систему, залізницю, оборонні підприємства, електростанції, включно з атомними.
Президент прагне показати, що він здатний до тривалої і конструктивної політичної роботи. От би ще застерегти його від економічних авантюр. Це під силу саме компетентній і відповідальній опозиції.
