Навіщо Дональд Трамп виманює головного рашиста на Аляску?
Єдина зрозуміла відповідь на питання: чому саме Аляска, очевидна – бо над Беринговою протокою міститься лінія дотику повітряних просторів pф і США. Позаяк путін літає лише у супроводі ескадрильї винищувачів, то їх ще потрібно буде дозаправити, десь у Петропавлівську-Камчатському, бо на дистанцію польоту у 7 000 км ці машини не розраховано. На малозаселеній Алясці не буде кому заспівати для, оголошеного у міжнародний розшук злочинця, пам'ятну пісеньку харківських фанатів про "ла-ла-ла" та влаштувати інші акції протесту.
Відстань між Вашингтоном і Анкоріджем 5 400 км, отож Д.Трампу доведеться провести у польоті годин 7. Чи варті вони розмови з путіним, коли заздалегідь зрозуміло, що вона не дасть практичних результатів? Утім обом учасникам цієї зустрічі потрібні не так практичні результати, як інформаційний ефект. Рашист продемонструє цим середній палець всьому західному світу – мовляв зайшов у тил через цитадель сучасної цивілізації – США. Таким чином покаже знавіснілому російському суспільству свою міжнародну потентність. Президент США робить чергову спробу відволікти американських виборців від скандалів довкола "файлів Еапштейна" та інших проблем у внутрішній політиці, які призводять до падіння рівня підтримки Республіканської партії.
Чимало експертів висловлюють занепокоєння тим, що в Анкоріджі у п'ятницю розпочнеться поділ території України, з подальшим примусом нашої країни змиритися з територіальними втратами. Як на мене ці острахи не мають під собою вагомих підстав. Путін з порогу заявить, що не виведе своїх військ з окупованих частин Запорізької і Херсонської областей, навіть, якщо Україна погодиться відійти з Донецької і Луганської. На цьому розмову можна буде припиняти.
Багато-хто дивується наївності Трампового емісара Стіва Віткоффа, який нібито неправильно зрозумів рашиста, та поспішив передати пропозицію "про обмін територіями" президенту США. Ну, дуже малоймовірно щоб вісімдесятилітній девелопер – мільярдер був би настільки простецьким. Зрештою на "непорозуміння" вказали експерти у США, ЄС, Україні та й у росії. Проте зустріч не скасовано, [ще].
Росія щойно зазнала дуже дошкульної поразки від США на Південному Кавказі. Угода між Азейбарджаном та Вірменією про утворення Сюнікського (Зангезурського) коридору під фактичним протекторатом США радикально зменшує вплив рашистів у цьому регіоні – ставить під питання васалітет правлячого режиму у Грузії. І це поряд з втратою Сирії та ускладнення стосунків з нестабільним Іраном. Відтак, повторимось, російському самодержцю цією зустріччю дуже потрібно продемонструвати хорошу міну при кепській грі. Якщо і допоможе, то ненадовго, бо у росії наростають економічні проблеми.
Ця війна давно вже переросла у змагання міцності державних механізмів – чий дасть збій першим. Україна підтримується Заходом, з обумовками, складностями, обмеженнями, але підтримується. Ми ведемо війну з двома ядерними державами, друга – КНДР. За рф також стоять Китай та Іран. Останній віднедавна номінально.
Отже не маємо іншого виходу як просто вистояти, виграючи час.
А зустріч на Алясці може і не відбутися – занадто багато чинників, що роблять її непотрібною.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
