Хто буде Штірліцем, коли настане час?
Катерина Каплюк пише історію про те, як СБУ вербує українців/українок, що довго стажуються на Заході.
За всієї моєї поваги до УП та персонально авторки, це – один із найбезсиліших текстів за все існування УП.
Прочитайте цей текст. І ще раз. І ще раз. Неясно? Тоді – ще.
Нарешті второпали?
Правильно. Офіцер СБУ натякає авторці, що в разі її вербування іноземною (в даному разі – німецькою) розвідкою, вона, авторка, мала б натякнути про це рідній спецслужбі. Для більшої гарантії офіцер ненав'язливо пропонує підписати співпрацю, від чого авторка, авжеж, відмовляється.
І це точно офіцер спецслужб. Принаймні, якщо я вірю авторці. Вона сама зізнається: співрозмовника назвала фальшивим іменем, але той демонстрував їй службове посвідчення, і жодних сумнівів у неї відтоді нема.
Питання виникає лише одне: ЩО ТУТ СЕНСАЦІЙНОГО?
Робота спецслужб полягає не в тому, щоб завдяки самій лише "інтуїції" затримувати триклятих західних/східних шпигунів. Котрі, як у старовинних радянських фільмах, усе розповідають і всіх видають без жоднісіньких тобі заходів фізичного та психологічного впливу. Видають просто так, від відчуття власної ницості.
Робота спецслужб багатогранна. Це ясно і профанові, котрим є автор цих рядків. Одна з граней цієї роботи – шукати потенційних агентів чужих спецслужб, і наперед намагатися зробити їх "подвійними".
Чи це не ази?
То що ж такого страшного, врешті-решт, зробив офіцер "Владислав", поспілкувавшись із авторкою УП?
Ні, я розумію: співпрацювати з так званою "СБУ" генерала Хорошковського – це приблизно те ж саме, що пити з унітазу, коли тобі пити зовсім не хочеться. І я б сам на місці Катерини Каплюк нічого спільного з офіцером "Владиславом" підписувати б не став. Як висловився після призначення п. Хорошковського один генерал, котрий служив у спецслужбі чи не довше, ніж п. Хорошковський на світі живе, "тепер на дверях СБУ лишилось тільки прейскурант повісити". Ясно, що ніхто з нас не хотів би дізнатися, скільки в тому прейскуранті варті, скажімо, прослуховування наших осель.
Але ж говориться не про нинішню, прости Господи, СБУ. А про принцип. В тексті пані Каплюк немає свідчень жодних незаконних дій, до яких офіцер "Владислав" вдавався в спробах її завербувати. І тим більше немає – в природі немає! – доказів того, що проти України не провадять розвіддій "дружні" країни. І в тому числі європейські, і в тому числі ФРН.
(Про США, Китай та Росію просто мовчу).
Авторка УП цілком права, що не "повелась" на пропозицію нинішньої СБУ. Але її текст, на жаль, є черговою невеличкою цеглинкою в розумовий мур тих, котрі ніколи й ні за яких обставин не працюватимуть на свою державу саме тому, що про це їх попросить анонімний офіцер.
А між тим, на спецслужби – нормальні, не такі, як зараз – іноді працювати таки слід. Просто тому, що без співпраці спецслужб і громадян жодна держава ще не вижила.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
