Страшна казочка про Колобка. Повний апгрейд. Частина перша.
Одного ранку всім відомий Колобок прокинувся вранці, почухав потилицю і зрозумів, що прийшов час розпочатися його казці, і він мусить котитися світ за очі. Те, що на шляху Колобка траплятимуться всілякі перепони у вигляді різних, подеколи, недружніх персонажів лісової фауни, він, безперечно, знав. Але така вже його колобківська доля – котитися наперекір усьому, вірити в краще, сіяти добре та вічне...
Сцена перша. Лісова стежка. Погода класна – калюж небагато, Колобок чистесенький, охайненький, наче щойно з мийки. Коли колючки не потрапляють до рота, котиться і муркоче від задоволення "Я Колобо-о-о-к, у мене печений бо-о-о-чок!..." Далі якісь віршики починають складатися... про пенсійну реформу, про недержавні пенсійні фонди (з усього видно, що Колобка ця проблематика дуже непокоїть), але це занадто складно, тому не римується. Через те, спльовуючи колючки, Колобок повертається до старих пісень.
Сцена друга. Поява представника лісової фауни – Ведмедя. Із досьє звіра: в лісі Ведмідь є неформальним авторитетом. Його біографія містить чимало білих (хоча є підозра, що вони, навпаки, чорні) плям ще з 90-х. Останнім часом спеціалізується на рейдерських захопленнях, активно проривається до вищих владних ешелонів.
- Привіт, колобокий! – свіркнув фіксою Ведмідь, граючись золотим ланцюгом на волохатих грудях.
- Вітаю вас, пане Пахан!
- Ну, поки не пахан, але ти, малий, тему рубіш... Якщо такий продвінутий, давай візьму тебе на дєло, твої 10%.
- А що ви збираєтеся робити, пане Ведмедю?
- Є план хлопнути недержавний пенсійний фонд. Наче вулик з медом. Спершу його створити, набрати туди грошиків від різних лохів, а потім – хлопнути і – на Багами. Знаєш, які там пандочки, на Багамах?
- Ой, пане Ведмедю, через таку оборудку можна і до білявок на Крайню Північ потрапити...
- Ну і на хіба таке казати. – наморщив лоба Ведмідь, тричі постукавши по дереву.
- Тільки не хвилюйтеся, зараз усе поясню. Будь-який недержавний пенсійний фонд, згідно Закону, це непідприємницьке товариство. І він не має на меті отримати прибуток для засновників або когось іще. Засновники, наприклад, Ви, пане Ведмідь – не мають з того ніякого фінансового зиску, в них навіть доступу до коштів фонду немає. Фонд – це щось подібне до мішка, до якого всі складають гроші. Мета – накопичити пенсійні внески вкладників, захистити їх від інфляції та примножити.
- От ти плєсєнь хлібобулочна, як то може бути: непідприємницьке товариство, що не має на меті отримати прибуток, а грошики збирається примножити?
- Це, пане Ведмедю, така законодавча казуїстика, але пояснюється вона просто: крутити гроші в різних бізнесах не можна. Їх можна лише інвестувати, тобто вкладати. Фонд – це не бізнес-проект. Хлопнути його гроші навіть у теорії неможливо – всі внески зараховуються на індивідуальні пенсійні рахунки учасників, і ніхто, крім самого учасника, не скористається цими коштами. Коли оті, вибачте, забув як Ви їх називали, досягнуть пенсійного віку, вони почнуть отримувати пенсійні виплати і почуватимуться не як е-е-е (щось сьогодні з головою, знову забув), а як кращі люди, оскільки їхня пенсія буде в рази перевищувати пенсії тих, хто до недержавного пенсійного фонду кошти не заощаджував.
- От ти гоніш, а звідки ті фраєра знатимуть, що їм там накапало за стільки років?
- Як звідки, вкладники щороку можуть отримувати виписки про стан свого рахунку. Все прозоро. І через цю прозорість – тобто транспарентність...
- Слухай, ну це вабще!
-... і через цю прозорість кожен учасник може контролювати роботу свого фонду. Деякі фонди навіть щодня інформують!
- Малий, учись, поки я живий! Дивись, створюю контору, потім кажу – все, прогоріли, мєнти спалили, маскі-шоу понаїхали, все забрали, абощо інше, а грошики до кишені – і до пандочок...
- Фонд не може бути оголошений банкрутом, пане Ведмедю. За законом.
- Ну ти розумний, в натурі, як прокурор! – і Ведмідь з усієї сили копкає Колобка ногою.
Від того котиться Колобок лісом далі, набираючи швидкість, вже не співаючи, спльовуючи колючки і радіючи, що так легко відбувся, а міг би за власний інтелект і більше постраждати.
Сцена третя. Із-за схожого на прикордонний демаркаційний знак стовпчика з'являються спершу білі тремтячі вуха, потім окуляри в золотій оправі. Закусивши нижню губу і показавши два білих зуба, назустріч Колобку виходить Заєць.
- Вітаю вас, Колобок!
- І вам, доброго дня, пане Розумний Заєць. – Колобок неабияк радіє зустрічі брата по інтелекту.
- Я тобі по секрету скажу, Колобок: моя розумність досягається важкою щоденною працею над самим собою. Побєда разума, так сказать... Іноді, знаєш, аж рученьки терпнуть, злипаються віченьки. Тому в лісі мене називають Яйцеголовим. Та от нещодавно зіткнувся я з проблемою. Мені вже збігло за 35, і я став замислюватися, як забезпечити собі безбідну старість. Була ідея прорватися в топ-менеджмент Лісу, але тут стільки бажаючих – мій рейтинг не залишає ніяких шансів.
- А ви, пане Розумний Заєць, не лізьте у ті вищі сфери. Краще, забезпечте собі пенсію простим шляхом – вкладіть кошти до недержавного пенсійного фонду. По виходу на пенсію отримуватиме постійний значний прибуток.
- Я думав над цим, вивчав, так би мовити, питання. Незважаючи на те, що Ведмідь називає мене лохом, прорахував, що така справа є, безперечно, вигідною. Але проблема довіри... В мене виникло декілька питань, на які треба пролити світло.
- Хто обзивається, той сам так називається. Давайте я спробую Вам дещо пояснити, пане Розумний Заєць, бо трохи знаюся на цій темі – регулярно читаю блоги Оксаніча.
- Мені відомо, пане Колобок, що пенсійні внески інвестуються, отриманий від інвестування внесків прибуток повністю розподіляється між учасниками пенсійного фонду. Це знаходить своє відображення на індивідуальних рахунках учасників. Так?
- Так.
- А що буде, якщо мене раптом якась лисиця з'їсть?
- Тьфу-тьфу, не дай, Боже, пане Розумний Заєць, але можете не переживати: ваші численні зайченята отримають все, що належало вам за життя, до останньої копійчини – і те, що ви вкладали, і те, що вам за роки інвестування накапало.
- Оце вже класно! А то моя зайчиха тримає мене на голодному пайку, не дає мені і зайвої морквини. Каже, мовляв, все одно я помру раніше за неї (сам не знаю, чого вона так упевнена), і сім'я буде у збитках.
- Якщо ваша зайчиха так міцно тримає сімейний бюджет у своїх лапках, ви можете домовитися з фондом про сплату внесків туди за індивідуальною схемою. Тобто Ви самостійно обираєте пенсійну схему. Сьогодні вдалося заощадити на памперсах для зайчат – принесли до пенсійного фонду, проінвестували. В зайчат сталася діарея – ну, вкладете трохи згодом.
- Є ще одне. Таких людей як я, шановний Колобок, ну... переобтяжених розумовою діяльністю, завжди мучить критичне ставлення до оточуючої дійсності. Я перфекціоніст, бачте. Хочу, щоб усе було "акуратненько". І міркую... А що, як завтра я побачу, що фонд працює неефективно, і зайцям, що за річкою, куди їх заманив після останнього паводка керуючий активами іншого фонду Мазай, живеться краще?
- Ніяких проблем, пане Розумний Заєць. Кличте Мазая, руліть на інший берег річки, переходьте до того пенсійного фонду, де зайцям краще. Це дозволяється. За законом. І зовсім не складно.
- Так, правду люди кажуть, хто володіє інформацією, той володіє світом, – поворушив вухами Розумний Заєць, знаючи точно, що влади в Лісі йому не дістати, а пенсійний фонд – не менш шляхетна справа.
А Колобок тим часом покотився далі. Він так радів, що втік і від бандюгана-Ведмедя, і від буквоїда-Зайця, і що попереду на нього чекає нескінченна стежка, сонечко і пісенька: "Я Коло-о-о-бок, у мене печений бо-о-о-чок!"...
(Читайте продовження казки в наступному блозі)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
