Замкнене море: з чого почнеться перемир'я
Питання секторального перемир'я стало одним із центральних на переговорах української делегації в Нью-Йорку. Президент Зеленський передав команді Трампа українське бачення такої домовленості і заявив, що Україна готова на будь-який формат енергетичного перемир'я, якщо Росія не атакуватиме українську енергосистему. Інтереси сторін різні. Трампа цікавлять ціни на дизель і робота Каспійського трубопровідного консорціуму, що відвантажує нафту через Новоросійськ. Кремлю важливо зупинити удари по НПЗ. Україна пропонує ширший комплекс: захист портів Великої Одеси і зерновозів, зерновий коридор і повну заборону ударів по комунальній інфраструктурі.
Чому море для нас є питанням виживання економіки, показує доповідь "Замкнене море", яку Аналітичний центр "Об'єднана Україна" презентував 23 вересня. Через порти Великої Одеси проходить близько 90% аграрного експорту і переважна частина металургійного і гірничодобувного, а разом ці галузі дають близько 3/4 валютної виручки держави. За перше півріччя 2026 року всі альтернативні маршрути разом забезпечили 2,7 млн тонн агроекспорту проти 24,6 млн тонн, перевалених одеськими портами. Для руди і металу сухопутної заміни не існує в принципі.
У 2026 році в Чорному морі ми отримали ефект морської блокади без її оголошення і відповідно безжодного з обов'язків блокуючої сторони. Роль блокадної ескадри виконав приватний ринок ризику: судновласники, фрахтувальники і страховики. Росія била вже не по судну і не по терміналу, а по передбачуваності маршруту, і 22 липня судновласники просто припинили заходи в порти Великої Одеси. Удари по Ізмаїлу і Рені пошкодили і резервний дунайський маршрут. Втрати України за друге півріччя оцінено у 4-8 млрд доларів.
Російська стратегія пройшла три покоління. У 2022 році блокада була фізичною і трималася на перевазі флоту. Потім вона стала договірною: зернова ініціатива за участі Туреччини та ООН дала змогу вивезти близько 32,8 млн т. продовольства, але в липні 2023 року Москва з неї вийшла. Після цього Україна побудувала власний коридор, який тримався не на гарантіях противника, а на власних спроможностях, і пропустив понад 150 млн т. вантажів. Сили оборони витіснили Чорноморський флот із західної частини моря, а потім перенесли тиск на Новоросійськ. Тож сьогодні Україна логічно вимагає дзеркальних умов.
Шанси на морське перемир'я є, але невеликі. Доповідь оцінює ймовірність сталої блокади у 30%, керованої нестабільності у 50%, перемир'я до середини 2027 року у 20%. Москва погодиться тоді, коли утримання блокади Одеси коштуватиме їй дорожче, ніж власні втрати через Новоросійськ і Тамань. Головний ризик – конвертація технічної угоди в торг про санкції. Так було у 2025 році, коли Кремль обумовив домовленості про судноплавство поверненням Россільгоспбанку до SWIFT. Варто чекати і вимог щодо запчастин для сільгосптехніки: мета Москви – розширювати "вікно Овертона" і пом'якшувати санкції без завершення війни. Тому прийнятне перемир'я має бути конкретним, верифікованим і не оплаченим санкційними поступками.
ООН є ідеальним майданчиком для такої розмови, адже там присутні покупці і українського, і російського зерна, тож Києву важлива підтримка Глобального Півдня. Для України енергетичне і зернове перемир'я може бути лише першим кроком до всеосяжного припинення вогню і зупинки війни. Українська сторона готова до повного припинення вогню вже зараз. Тепер слово за Москвою, а завдання партнерів – не вмовляти Кремль, а зробити так, щоб війна коштувала йому дорожче за мир.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
