ПДВ на посилки: не можна наповнювати оборонний бюджет, одночасно ускладнюючи постачання на фронт

Є закони, які можна оцінювати винятково через економічну доцільність.

Є закони, де сперечаються про конкуренцію, податки, захист внутрішнього виробника чи європейські правила.

А є війна.

І коли країна воює, будь-яке економічне рішення я пропоную перевіряти ще одним дуже простим тестом: чи не стане після нього складніше людям на передовій?

Саме через цей тест сьогодні треба пропустити урядовий законопроєкт N16051 від 7 вересня 2026 року про зміни до Податкового кодексу щодо оподаткування ПДВ дистанційного продажу товарів, які надходять в Україну міжнародними поштовими та експрес-відправленнями.

Паралельно уряд доопрацював законопроєкт N15460 щодо митних формальностей для таких відправлень. І моя позиція проста.

Я не проти наведення порядку на ринку міжнародної електронної торгівлі.

Я не проти чесної конкуренції українського та іноземного бізнесу.

Я не проти європейських правил.

Але я категорично проти того, щоб під час війни ми будували правильну податкову модель ціною ускладнення постачання того, що завтра потрібно військовому на позиції.

У нинішньому вигляді законопроєкт N16051 потребує серйозного доопрацювання саме з погляду потреб фронту.

Це вже друга спроба

1 вересня Верховна Рада розглядала урядовий пакет змін щодо міжнародних посилок.

Законопроєкт N15460 не отримав необхідної кількості голосів за основу і був повернутий уряду на доопрацювання.

7 вересня Кабінет Міністрів повернувся з новою спробою. Зареєстрований законопроєкт N16051, доопрацьований і митний законопроєкт N15460.

Тобто уряд свою позицію не змінив принципово.

І я розумію аргументацію уряду.

Мінфін говорить про рівні конкурентні умови для українського виробника, адаптацію правил до європейської моделі IOSS, виконання міжнародних зобов'язань та додаткові надходження до бюджету.

За оцінкою самого Мінфіну, нові правила можуть дати близько 10 млрд грн додаткових надходжень на рік, які планується спрямовувати, зокрема, на потреби оборони. Уряд також пов'язує ухвалення пакета із доступом України приблизно до 4 млрд євро міжнародного фінансування.

Аргументи серйозні. Але саме тут виникає парадокс. Ми хочемо отримати додаткові кошти для оборони шляхом введення податку, який водночас може зробити дорожчими та складнішими частину дрібних закупівель для тієї самої оборони. Тобто правою рукою допомагаємо фронту, а лівою потенційно створюємо йому новий бар'єр.

Так не повинно бути.

Що змінює законопроєкт N16051

Сьогодні для міжнародних поштових та експрес-відправлень діє неоподатковуваний поріг у 150 євро.

Запропонована урядом модель передбачає ПДВ на імпорт товарів у таких відправленнях фактично з нульової вартості.

Для дистанційного продажу через маркетплейси вводиться спеціальна модель адміністрування. Водночас уряд пропонує залишити звільнення для некомерційних відправлень вартістю до 45 євро.

Тобто треба бути точними: мова не йде про буквальне оподаткування абсолютно кожної коробки, яку бабуся відправила онуку з Європи.

Але для комерційних дистанційних замовлень логіка змінюється принципово.

Купуєш товар – ПДВ виникає з першого євро.

І саме тут для мирної країни почалася б дискусія про конкуренцію українського ритейлу з Temu, AliExpress та іншими глобальними платформами.

Але Україна сьогодні не мирна країна.

В Україні міжнародна посилка дуже часто – це не чохол для телефона.

Це акумулятор. Це зарядний пристрій. Це електронний компонент. Це камера. Це антена. Це частина обладнання. Це засіб тактичної медицини.

Це те, що волонтер або військовий знаходить там, де воно є сьогодні, купує власною карткою і відправляє туди, де воно потрібне завтра.

І закон має бачити цю реальність.

Фронт давно живе не тільки державними закупівлями

Я військовий. І тому прекрасно знаю різницю між тим, як виглядає забезпечення війська на папері, і тим, як воно часто працює в реальному житті.

Є централізовані державні закупівлі. Є великі контракти. Є офіційна логістика. І все це критично важливо.

Але паралельно існує величезна система мікропостачання: волонтери, друзі підрозділів, родини військових, благодійні фонди, малі виробники, самі військовослужбовці.

Люди закуповують те, чого немає в конкретний момент на складі, те, що потрібно модифікувати, те, що вийшло з ладу, те, потреба в чому виникла буквально вчора.

Особливо це видно на технологічній війні. FPV-дрон не є якоюсь раз і назавжди затвердженою конструкцією. Комплектуючі змінюються, частоти змінюються, засоби протидії змінюються.

Камери, передавачі, антени, контролери, акумулятори, плати, роз'єми – усе це живе в темпі війни.

Противник змінив технологію сьогодні – відповідь потрібна не після тендера через три місяці – вона потрібна максимально швидко.

Саме тому дрібні міжнародні закупівлі стали частиною неформальної, але надзвичайно ефективної логістики війни.

20% для цивільного – гроші. Для фронту – ще й кількість

Тут легко сказати: ну добре, товар стане дорожчим на 20%. Неприємно, але переживемо.

А тепер подивімося на це очима волонтера.

Є 100 тисяч гривень збору. За ці кошти він може купити певну кількість акумуляторів, компонентів чи іншого спорядження. Якщо закупівля дорожчає – за ті самі пожертвувані українцями гроші на фронт їде менше одиниць товару.

Не абстрактних одиниць.

Менше акумуляторів. Менше компонентів. Менше обладнання.

А потім множимо це не на одну посилку. Множимо на тисячі людей, які щодня закривають потреби підрозділів. І бачимо зовсім іншу картину.

Фіскальна реформа перестає бути дискусією про те, чи має покупець заплатити на кількасот гривень більше за товар із китайського маркетплейсу.

Це стає питанням ефективності кожної гривні, яку суспільство збирає на війну.

І проблема не тільки в грошах

Є друга загроза – швидкість.

Під час війни швидкість інколи важливіша за ціну.

Затримка нової футболки на митниці – незручність.

Затримка потрібного компонента для підрозділу – зовсім інша історія.

Будь-яка нова система адміністрування на старті має ризик технічних збоїв, неправильного оформлення, непорозумінь між продавцем, платформою, перевізником, митницею і покупцем.

Можливо, через рік система працюватиме ідеально.

Але фронт не може чекати, поки всі навчаться.

Це дуже добре відчувають самі українці.

За дослідженням Rating Group, 68% міжнародних посилок серед тих, хто ними користувався, мали вартість до 50 євро.

Серед популярних категорій – павербанки, акумулятори та зарядні пристрої.

79% опитаних вважають, що подорожчання міжнародних посилок може негативно вплинути на волонтерську діяльність та оборону.

85% бачать аналогічний ризик у можливих затримках доставки.

Можна сперечатися про податкову модель.

Але ігнорувати такий суспільний сигнал під час війни точно не варто.

Тактична медицина – ще один приклад

Військова медицина теж значною мірою виросла завдяки горизонтальним зв'язкам.

Турнікети.

Бандажі.

Засоби зупинки кровотечі.

Окремі компоненти IFAK.

Спеціалізоване медичне обладнання.

Величезна кількість цього роками купувалася волонтерами за кордоном, тому що люди не хотіли чекати.

Бо на фронті є речі, які не можуть чекати.

І тут важливо не маніпулювати.

Офіційно оформлена гуманітарна допомога має окремий правовий режим.

Але далеко не кожна невелика закупівля для підрозділу проходить як велика гуманітарна партія.

Часто це звичайне дистанційне придбання кількох десятків необхідних речей за гроші, зібрані друзями, колегами або підписниками.

І саме такі закупівлі законодавець має побачити.

Якщо ми залишимо їм тільки вибір "сплати ПДВ як звичайний споживач" або "проходь складну процедуру гуманітарного оформлення", ми не вирішимо проблему.

Ми створимо її.

Я не закликаю залишити все як є назавжди

Це важливо.

Я не кажу, що поріг 150 євро є священною коровою.

Я не кажу, що іноземні маркетплейси мають вічно мати перевагу над українськими продавцями.

Я не кажу, що Україні не треба гармонізувати податкове законодавство з ЄС.

І я точно не кажу, що державі не потрібні додаткові доходи.

Потрібні.

Особливо зараз.

Але хороше законодавство відрізняється від поганого не тільки правильною метою.

Воно відрізняється здатністю бачити побічні наслідки.

Під час війни одним із таких наслідків може стати удар по швидкій волонтерській логістиці.

І цього достатньо, щоб поставити запобіжник до голосування, а не після того, як проблема виникне.

Що потрібно змінити

Моя пропозиція дуже конкретна.

До ухвалення законопроєкту N16051 та пов'язаних із ним митних змін треба створити простий, цифровий і захищений від зловживань механізм для закупівель, які йдуть на потреби Сил оборони.

Не довідка на десять сторінок.

Не похід волонтера по кабінетах.

Не ще одна бюрократична процедура.

Механізм має бути таким, щоб ним реально можна було користуватися.

Наприклад, право на спеціальний режим можуть отримувати верифіковані благодійні фонди та громадські організації, включені до відповідних державних реєстрів, військові частини та інші визначені законом суб'єкти.

Можливий і механізм підтвердженого відшкодування ПДВ після передачі товару військовій частині.

Можна встановити перелік категорій критичних товарів.

Можна встановити ліміти, щоб під виглядом допомоги армії ніхто не завозив комерційні партії iPhone.

Можна зробити електронний реєстр.

Можна забезпечити автоматичний обмін інформацією між митницею, податковою і системою обліку гуманітарної допомоги.

Рішень багато.

Неприпустиме тільки одне рішення – зробити вигляд, що проблеми немає.

10 мільярдів для оборони не повинні забирати ефективність у оборони

Мінфін говорить про приблизно 10 млрд грн додаткових бюджетних надходжень.

Добре.

Давайте боротися за ці гроші.

Давайте виконувати міжнародні зобов'язання.

Давайте приводити податкове законодавство до правил ЄС.

Але давайте не забувати одну просту річ.

Завдання держави – не просто зібрати більше грошей на оборону.

Завдання держави – зробити так, щоб оборона стала сильнішою.

Це не завжди одне й те саме.

Якщо заради додаткового доходу бюджету ми зменшуємо купівельну спроможність волонтерських зборів, створюємо додаткове адміністрування і потенційні затримки критичних товарів, то треба чесно порахувати не тільки те, скільки держава отримає.

Треба порахувати, що вона ризикує втратити. Бо бюджетна цифра дуже добре виглядає в Excel. Але війна відбувається не в Excel.

Європейські правила треба впроваджувати з урахуванням української війни

Я прихильник європейської інтеграції України.

Але європейська інтеграція не означає механічно копіювати правила, не враховуючи реальність країни, яка веде найбільшу війну в Європі після Другої світової.

Коли український волонтер купує за кордоном комплектуючі для дронів, він перебуває в іншому контексті, ніж споживач у Берліні чи Парижі, який замовляє товар із маркетплейсу.

Це не аргумент проти європейських норм – це аргумент за розумний перехід.

Уряд уже пропонує, щоб нові норми запрацювали не раніше липня 2027 року. Цей час треба використати не тільки для налаштування IOSS і митних ІТ-систем. Його треба використати для створення "воєнного запобіжника".

Якщо на момент запуску нового режиму потреба у волонтерських постачаннях для фронту залишатиметься, має працювати спеціальний механізм. Автоматично. З першого дня. А не після першого скандалу на митниці.

Верховна Рада має виправити закон до того, як він стане проблемою

1 вересня парламент уже один раз сказав уряду: доопрацюйте.

Уряд повернувся.

Тепер завдання Верховної Ради не просто швидко проголосувати повторну версію заради календаря міжнародних зобов'язань.

Завдання парламенту – зробити закон кращим.

Я закликаю народних депутатів, уряд, Міністерство фінансів, Міністерство оборони, Мінветеранів, Державну митну службу та волонтерську спільноту сісти за один стіл до ухвалення законопроєкту N16051.

І відповісти на одне питання.

Як зробити так, щоб ми справедливо оподатковували електронну комерцію, але не оподатковували ефективність фронту?

Відповідь точно існує.

Потрібна тільки політична воля її знайти. Бо сьогодні законопроєкт N16051 – це не закон про AliExpress. Не закон про Temu. І навіть не лише закон про ПДВ.

У країні, яка воює, це також закон про швидкість постачання на фронт. Про ефективність волонтерської гривні. Про кількість акумуляторів, компонентів, спорядження та медицини, які за неї можна купити. Тому моя позиція проста. Оподатковувати комерцію – можна. Захищати український бізнес – треба. Виконувати міжнародні зобов'язання – треба.

Але бити по каналах забезпечення фронту – не можна.

Поки законопроєкт N16051 не матиме простого, реального і захищеного механізму для військових та волонтерських закупівель, голосувати за нього в остаточній редакції – передчасно.

Бо під час війни кожен закон має проходити найважливіший тест: чи робить він Україну сильнішою на фронті?

Якщо відповідь не очевидна – закон треба допрацьовувати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.