Освіта, капітал, партнерство: CEO Club Ukraine розпочав системне фінансування програм АПВУ

Ветерану, який повертається з війни та вирішує відкрити власну справу, недостатньо сказати: "Ми в тебе віримо". Потрібно, щоб поруч були люди, які допоможуть перевірити бізнес-ідею, порахувати витрати, знайти фінансування і першого клієнта. Щоб після слів підтримки починалася робота.

Саме тому для мене принципове значення має рішення CEO Club Ukraine підтримати освітні проєкти Асоціації підприємців та ветеранів України. Клуб уже зробив внесок у продовження наших навчальних програм. І, що особливо важливо, це початок системної підтримки ветеранської бізнес-освіти, а не завершення чергової благодійної акції.

Як військовий, ветеран і підприємець я бачу в цьому крок до партнерства двох бізнес-спільнот. Разом ми можемо допомогти ветеранам створювати компанії, відкривати ринки та представляти свій бізнес за межами України.

Підтримка, яка не закінчується одним платежем

На нашій зустрічі голова Ради CEO Club Ukraine Юрій Остапюк запевнив у постійній підтримці та розвитку спільних програм. Окремо він наголосив на значенні освіти, яка допомагає ветеранам відкривати власні компанії та долучатися до бізнесу. І на необхідності поєднувати інтереси ветеранських підприємств із можливостями великих цивільних компаній.

Для мене це головний зміст розмови. Не просто профінансувати навчальний потік, а будувати тривалу співпрацю. Не лише допомогти людині отримати знання, а створювати умови, у яких ці знання перетворяться на власну справу.

Важливо, що це не перше звернення керівництва клубу до ветеранської теми. У червні CEO Club повідомляв про участь Юрія Остапюка у V Foreign Investment Congress, де представники бізнесу, ветеранських організацій, державних інституцій і фінансового сектору обговорювали розвиток ветеранського підприємництва.

Системність потрібна не для красивого формулювання. Вона дозволяє команді планувати наступні програми, залучати викладачів, розвивати менторство, супроводжувати випускників. А ветерану – розуміти, що двері не зачиняться одразу після вручення сертифіката.

Чому вибір Асоціації невипадковий

Партнер, який фінансує навчання, має право запитати: що відбудеться з людьми після курсу? Куди вони звернуться по капітал? Хто залишиться поруч, коли бізнес зіткнеться з труднощами?

У Асоціації підприємців та ветеранів України є відповідь, яку ми напрацьовували роками. Наша організація працює з 2016 року. Її створили ветерани-підприємці, щоб допомагати побратимам започатковувати й розвивати власну справу. Цей досвід охоплює навчання, партнерства, підтримку підприємств і представництво їхніх інтересів.

За нашою оцінкою, АПВУ є найбільшою ветеранською бізнес-спільнотою України. Але я переконаний: для серйозного партнера вирішальне значення має не саме визначення "найбільша". Важливо, що стоїть за ним: досвід реалізованих проєктів, довіра підприємців, команда і здатність супроводжувати людину на різних етапах розвитку бізнесу.

Саме тому вибір Асоціації я вважаю невипадковим. Ми пропонуємо не починати все з чистого аркуша. У нашій екосистемі вже поєднані освітня складова трьох рівнів, менторська підтримка, ветеранська фінансова інфраструктура та інструменти залучення капіталу.

Освіта має відповідати на запитання підприємця

Військовий досвід може дати людині дисципліну, витримку, навички роботи в команді. Але він не замінює знань про собівартість, продажі чи управління грошовими потоками. Так само досвід підприємництва не робить людину автоматично готовою до військової служби. У кожній справі треба вчитися.

На фронті помилки мають страшну ціну. У бізнесі вони теж коштують дорого: заощаджень родини, втраченого часу, боргів, розчарування. Особливо коли людина вкладає у власну справу гроші, зароблені під час служби.

Тому якісна освіта для ветеранів – це передусім можливість приймати обґрунтовані рішення. Не повірити в бізнес-ідею тільки тому, що вона подобається. Перевірити, хто за неї заплатить, скільки коштує виробництво, якою буде маржа, коли надійдуть гроші та які зобов'язання доведеться виконувати.

Освітня складова нашої екосистеми має три рівні. Принцип, який я вважаю тут визначальним, простий: підготовка повинна відповідати етапу розвитку підприємця. Запит людини, яка тільки обирає справу, відрізняється від запиту власника діючої компанії. А підприємцю, який готується зростати, потрібні вже інші управлінські рішення.

Ми маємо практичний досвід такої роботи. Під час презентації освітньої програми в лютому 2026 року керівниця навчального напряму Асоціації повідомляла, що "Мистецтво ветеранського бізнесу" вже пройшли понад 500 ветеранів і членів їхніх родин. Програма передбачала практичну роботу та взаємодію з досвідченими менторами.

Але кількість слухачів – лише початок оцінювання. Важливіше, чи навчилася людина відрізняти оборот від прибутку та перевіряти попит. Іноді вчасно відмовитися від нежиттєздатної ідеї – теж результат навчання.

Після навчання потрібен наступний крок

Я не хочу, щоб ветерану казали: "Ми тебе навчили, далі розбирайся сам". Між навчальною аудиторією і працюючою компанією є відстань. Її потрібно допомогти пройти.

Для цього є менторська підтримка. Її сенс – допомагати підприємцю бачити наслідки рішень: розібрати фінансову модель, підготуватися до переговорів, не погодитися на контракт, який виглядає великим, але може залишити компанію без грошей.

Поруч з освітою та менторством працює ветеранський фінансовий сервіс FinStream. Його завдання – розширювати доступ підприємців до капіталу. Таку роль сервісу відзначав і Райффайзен Банк у повідомленні про партнерство з Асоціацією.

В екосистемі також є власний проєкт ветеранських цінних паперів – приватні ветеранські облігації. Це спільний проєкт Асоціації та першого ветеранського фінансового сервісу FinStream. Він створює інструмент залучення коштів для фінансування ветеранського підприємництва.

Тут важливо не змішувати різні речі. Внесок CEO Club у навчальні програми – це підтримка освіти. Інвестування через цінні папери – окремий фінансовий механізм зі своїми умовами та ризиками. А фінансування конкретної компанії потребує оцінювання її бізнесу. Завершений курс не означає автоматичного схвалення кредиту.

Сила системи саме в тому, що ці інструменти доповнюють один одного. Освіта допомагає підготувати підприємця. Менторство – опрацювати рішення. Фінансовий сервіс – оцінити можливість надати ресурс. Партнерське середовище – знайти замовника. Жодна ланка не замінює іншу.

Великий бізнес і ветеранське підприємництво мають працювати разом

Я представляю обидва середовища і не сприймаю їх як два окремі світи. Ветеранське підприємство – це також український бізнес. Йому потрібні клієнти, команда, зрозумілі договори, фінансування і можливість конкурувати якістю.

Водночас великі цивільні компанії мають досвід побудови процесів, доступ до ринків і вимоги до постачальників, які молодому бізнесу ще треба навчитися виконувати. Саме тут співпраця може принести користь обом сторонам.

CEO Club Ukraine об'єднує підприємців і керівників для розвитку, взаємопідтримки та спільних проєктів. Це можливість залучати не лише фінансування, а й досвід людей, які вже побудували компанії.

Власник виробництва може пояснити, як організувати контроль якості. Фінансовий директор – допомогти побачити ризик касового розриву. Керівник закупівель – розповісти, що потрібно для роботи з великим замовником. Це приклади того, як наступні спільні програми можуть поєднати освіту з потребами ринку.

Уявімо ветерана, який відкриває невелике виробництво. На навчанні він перевіряє модель, із ментором готує пропозицію для покупця, з фінансовою установою обговорює ресурс на виконання замовлення. А велика компанія оцінює його продукцію та, якщо вона відповідає вимогам, укладає контракт. Ось практична мета такого партнерства.

При цьому ніхто не має знижувати вимоги до якості лише через ветеранський статус власника. Підтримка полягає в іншому: пояснити вимоги, допомогти підготуватися, дати можливість представити продукт і чесно оцінити його. Це повага до підприємця, а не поблажка.

Повернення до цивільного життя не завершується звільненням зі служби

Я добре розумію, чому людина після війни хоче знову впливати на своє життя. Мати справу, яку обрала сама. Бачити результат своєї роботи. Забезпечувати родину. Відчувати, що її досвід потрібний і поза військовим підрозділом.

Для частини ветеранів таким шляхом стає підприємництво. Не для всіх – і це нормально. Наймана праця, навчання, лікування чи час на відновлення є так само гідними шляхами. Власний бізнес не повинен перетворюватися на новий обов'язок людини, яка повернулася зі служби.

Але той, хто обирає підприємництво, має отримати реальну можливість підготуватися. Не залишитися сам на сам із незнайомими правилами, не втратити заощадження через брак базових знань, не відмовитися від перспективної справи тільки через відсутність контактів.

Саме тому фінансування освіти настільки важливе. Воно оплачує роботу, яка зазвичай залишається поза кадром: підготовку програми, організацію навчання, практичні заняття, зворотний зв'язок. Без цієї роботи заклик "ветерани мають відкривати бізнес" легко залишається просто побажанням.

Від двох спільнот – до спільного порядку денного

Тому партнерство з CEO Club має на що спиратися. Воно поєднує довіру всередині ветеранського середовища з досвідом провідних підприємців. Водночас посилює обидві спільноти: Асоціація отримує ширше коло партнерів, а клуб – можливість долучатися до практичних проєктів разом із людьми, для яких вони створюються.

Я бачу тут потенціал для формування національного порядку денного в питаннях ветеранського підприємництва. Не у вигляді загальних заяв, а через конкретні запитання: чого навчати майбутнього підприємця, як супроводжувати його після курсу, що заважає отримати фінансування, як допомогти виконати вимоги великого замовника.

Спільна робота дозволяє перевіряти відповіді практикою. Бізнес-спільноти можуть показувати, які формати дають результат, де потрібне доопрацювання і що можна поширювати на інші програми. Їхній вплив має спиратися саме на таку компетентність і відповідальність.

Є й міжнародний вимір. Разом ми можемо представляти Україну через конкретні підприємства та партнерства: ось команда, ось продукт, ось підготовка, ось фінансовий інструмент, ось можливість співпраці. Така розмова дає закордонному партнеру предмет для рішення, а не лише привід висловити підтримку.

Це може посилювати позиції України на міжнародній арені. Поруч з історією про людей, які захищають країну, має звучати історія про людей, які вміють створювати економічну цінність. Причому часто це ті самі люди.

Міряти результат потрібно діючими компаніями

Початок системної підтримки – це також зобов'язання перед партнером і перед ветеранами. Нам потрібно показати, що вкладений ресурс працює.

Я пропоную оцінювати таку співпрацю не лише кількістю занять і виданих сертифікатів. Важливо бачити, скільки учасників підготували життєздатні бізнес-моделі, хто започаткував або зміцнив власну справу, хто знайшов ментора чи партнера, які компанії отримали замовлення.

Важливо повертатися до випускників згодом: чи працює бізнес, якої допомоги бракує, що потрібно виправити у програмі? Без цих відповідей немає розвитку.

Ми не обіцяємо гарантованого успіху. Ми працюємо заради того, щоб у ветерана були знання, інструменти і партнери для відповідального старту.

Я вдячний CEO Club Ukraine за внесок і довіру. Вдячний Юрію Остапюку за запевнення у постійній підтримці та готовність розвивати спільні програми. Для нашої команди це ресурс і водночас відповідальність за його результат.

Ми починаємо з підтримки освіти. Але мета ширша: щоб після навчання з'являлися компанії, після знайомств – партнерства, після першого контракту – наступні замовлення. Щоб ветеранський бізнес ставав звичайною, сильною частиною української економіки.

Ветерани вже взяли на себе відповідальність за Україну. Ті, хто обирає підприємництво, готові продовжувати цю роботу у власних компаніях.

Тепер важливо працювати разом. Так, щоб за словами про підтримку були знання, капітал, контракти і люди, на яких можна покластися.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.