Хабар дав директор. Хто відповість за компанію, яка на цьому заробила?
Вчора НАБУ та САП представили звіт про результати роботи за перше півріччя 2026 р. (https://reports.nabu.gov.ua/).
Моє специфічне спостереження зі звіту, що нам варто навчитися бачити за корупційним провадженням не лише конкретного високопосадовця чи його співучасника – підприємця, а й організацію, яка могла створити умови для вчинення злочину, отримати від нього вигоду або свідомо його толерувати.
І це не претензія до НАБУ чи САП. Це, швидше за все, наслідок того, що сам інститут корпоративної відповідальності поки що не став повноцінною частиною української антикорупційної політики та практики.
Разом із тим, є очевидні переваги у використанні інструменту корпоративної відповідальності.
По-перше, цей інструмент дозволяє дістатися до справжнього економічного бенефіціара корупції. Якщо директор дав хабар за контракт, то засуджений буде саме цей директор. Але сам контракт, частка ринку, прибуток і зростання вартості бізнесу отримує юридична особа. Якщо кримінальне провадження закінчується покаранням фізичної особи, то економічний ефект від корупції залишається в компанії.
По друге, коли ризик отримати покарання виникає не у директора чи менеджера, а в самої юридичної особи, то у неї виникає власний інтерес швидко встановити факти, зберегти документи, провести внутрішнє розслідування, надати інформацію слідству та ліквідувати схему. Саме тому ОЕСР рекомендує Україні розвивати механізми позасудового врегулювання, добровільного повідомлення компанією про виявлене правопорушення, співпраці компанії зі слідством та усунення причин і наслідків порушення.
Головний же аргумент на користь корпоративної відповідальності, полягає в тому, що вона дозволяє системі кримінальної юстиції впливати не лише на вчинене правопорушення, а й на майбутню поведінку організації. Покарання конкретного менеджера чи керівника компанії часто не змінює внутрішню систему та спосіб ведення бізнесу в компанії. Компанія може призначити нових менеджерів чи інших посадових осіб і продовжити працювати так само. У той же час, у провадженні щодо юридичної особи предметом угоди можуть бути вже кардинальні інституційні зміни: заміна менеджменту, перегляд антикорупційної системи, припинення відносин із певними посередниками чи постачальниками, налагодження системи внутрішніх контролів, незалежний моніторинг, обмеження доступу до закупівель чи інших державних переваг. Саме так це працює в США, Великобританії, Франції чи Австралії.
Наразі варто проаналізувати чому система корпоративної відповідальності все ще не запрацювала, та що саме потрібно змінити.
Ця тема може і повинна бути предметом дискусії при розгляді нової антикорупційної стратегії, проект якої вже досить давно перебуває в парламенті.
Антикорупційна стратегія має зробити відповідальність юридичних осіб реально працюючим інструментом.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
