Про велику рибу, рибалок і ядерний статус
Спитайте у мене, чи довіряю я Порошенку. Я відповім.
Так, довіряю! Але Стінгеру і М16 я довіряю більше, не кажучи вже про Німець із Фантомом.
Питання полягає у іншому, чи розуміє наш президент, що Україна це лише наживка, на яку вправні рибалки упіймали велику рибу?
Хто рибалив знає, що велику рибу не витягають відразу, леска може порватися і прощавай рибина. Велику рибу витягають поступово, помаленьку, щоб вона думала, що це наживка хоче вирватися і усе під її контролем, а не якісь рибилки тягнуть її у пастку.
У Росіі був і ще лишається шанс зірватіся з гачка, відпустивши Україну. Але азарт бере гору.
І тому питання лише у тому, як глибоко ця веліка риба зможе заковтнути те, що їй запропоновано рибалками, а не в тому, чи зможе наживка сама вирватися з хижих щелеп.
А тому моя довіра до Петра Олексійовича Порошенка не має ніякого значення.
А має значення інше питання. Чи поверне Україна на тлі останніх подій собі статус ядерної держави?
Адже бути наживкою честі небагато!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
