Поки ще йде підрахунок...
Пройти в Верховну Раду України по списку партії справа не хитра, інше діло – мажоритарка.
Тут перевіряються усі твої людські вади: розум і терпіння, досвід і інтуїція, сміливість і почуття гумору.
Без останнього взагалі неможливо, програв ти чи переміг.
Гумор допомагає дивитися на інформаційний бруд, наклепи, підкуп виборців, засилання в твій штаб сексотів, як на кадри кінокомедії, де діти намагаються обманути дорослих, а ті через камери спостереження і мікрофони відслідковують кожен крок дітлахів, і звичайно гигочуть над кожною затією бешкетників.
Без почуття гумору після проходження мажоритарки можна назавжди залишитися мінором. Та то таке...
Вчора на програмі у Єгора Чичеринди почув від свободівця Юрія Левченка думку, що мажоритарку треба взагалі відмінити.
З посмішкою я спитав, де б він був сам, якби не право народу вибирати безпосередньо свого представника.
Він все одно настоював на скасуванні цієї "народної" опції задля розвинення партійної системи, яка, на його думку, має налагодити і політичну систему країни.
Мовляв, відкриємо списки, покажемо джерела фінансування і люди вибиратимуть між хорошими і ще кращими.
Добре, що є почуття гумору, правда...
Бо не народилася ще така партія, ідеологія якої була б відома, зрозуміла і прийнятна більшістю народу України.
Люди щиро сміються над закритими клубами імені Юлі, Петра, Сені, Серьожи і Олега. Люди терпляче чекають на "свою" партію, своє краще життя, свою перспективу.
А перспектива чергових депуташок їм до...
Тому, після того, як життя під прозорим куполом завирує, треба аби нові обранці зробили все можливе і неможливе не тільки для миру в країні, а й для людей, яких вирій подій заніс за межу бідності і тільки внутрішня сила і віра не дають скотитися на рівень жебрацтва.
Адже, Україна це не зовнішні кордони, це не АП, ВР і КМ, і навіть не прапор з тризубом, Україна це люди, що є носіями національної гідності, державності і патріотизму.
Люди, які відстояли ту морозну зиму на Майдані і далі відстоюють черги до кабінетів держслужбовців.
Люди, які сидять в холодних квартирах, але голосують за владу, яка має забезпечити їх теплом.
Люди, які вже звикли брати гроші у всіх, але голосують все одно по-совісті.
Люди, якими я пишаюся до сліз!
Бо пройшов ці сім кіл пекла під веселою назвою "мажоритарка".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
