Білик. Три крапки
Коли більшість сьогоднішніх диванних патріотів ще пішки ходили під стіл, а їхні батьки вважали українську мову "жлобською" і стоячи співали "Союз нерушимий...", коли ще навіть не пахло незалежністю, а усі українські президенти ще були членами компартії,
Ірина Білик вже співала "Зозуля кувала" і давала інтерв'ю українською.
Коли Крим ще був частиною УРСР, Білик вже пропагувала там українську культуру.
І тепер, коли не закрито жодне російське підприємство, коли і надалі в Крим постачається українська електроенергія і питна вода, коли більшість політиків першої величини і далі катаються в Москву на консультації, коли деякі губернатори запрошують на роботу саме росіян, бо серед українців вибрати нікого, і навіть "Roshen" у Липецьку для громадян ворожої країни випускає цукерки, давайте ми саме Ірину Білик зробимо винною у державній зраді і затавруємо ганьбою.
Бо в Крим же їздила вона одна з 46 мільйонів українців.
Давайте?
Тоді нехай першим у народну артистку України Ірину Миколаївну Білик кине камінь той,
хто народився україномовним і воював за Україну рік поспіль.
P.S. Ірино Миколаївно, нехай твій друг Філя Кіркоров, між іншим теж народний артист України, якщо він так скучив за авторкою свого хіта "Сніг", приїде до твого рідного міста на Дніпрі погостити.
У Києві його ніхто не чіпатиме, слово даю.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
