Путін коли-небудь здохне
Бабуся в Саратові охне,
З'їдаючи свій венегрет,
Бо путін коли-небудь здохне,
Відійде, зігнеться, помре.
Ридатимуть ті, кому треба,
І їм потуратимуть ЗМІ,
В той день буде Сонце в півнеба
І пляжі забиті людьми.
Прозріють Баку і Тбілісі,
Примор'я, Кубань і Тюмень,
І сотні юродивих бісів
Із кожного вийдуть в той день.
Орел двоголовий набрякне
І з тріском додолу впаде,
Бо путін коли-небудь крякне,
Спочине, загине, піде.
І хтось запитає по суті
По тому років через п'ять:
Чи був взагалі отой путін?
Зітхну я: та був, його мать!
Євген Рибчинський
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
