Путін коли-небудь здохне

Бабуся в Саратові охне,

З'їдаючи свій венегрет,

Бо путін коли-небудь здохне,

Відійде, зігнеться, помре.

Ридатимуть ті, кому треба,

І їм потуратимуть ЗМІ,

В той день буде Сонце в півнеба

І пляжі забиті людьми.

Прозріють Баку і Тбілісі,

Примор'я, Кубань і Тюмень,

І сотні юродивих бісів

Із кожного вийдуть в той день.

Орел двоголовий набрякне

І з тріском додолу впаде,

Бо путін коли-небудь крякне,

Спочине, загине, піде.

І хтось запитає по суті

По тому років через п'ять:

Чи був взагалі отой путін?

Зітхну я: та був, його мать!

Євген Рибчинський