Вечірня казка для дорослих
КАЗКА ПРО ТРИНІЖЖЯ
В одному заморському царстві жив був народ, що ходив на трьох ногах.
І було у цього народу три по три на три міста. І управляли всім три сивих-пресивих старці.
Народ цей був нічим не гіршим за інші народи, він був і розумним, і працьовитим, і веселим, але мав не дві, як у інших народів, а цілих три ноги.
У цього народу навіть на гербі було три ноги.
І ви, звичайно, запитаєте, як же вони ходили на трьох кінцівках? А я вам відповім: ходили вони куцо, долаючи шалений біль і великі складності. Здебільшого просто стояли. Тому що, куди б вони не пішли, їм завжди заважала їхня третя нога.
Тому стояти або крутитися було національною традицією всіх мешканців Триніжжя.
І ось в один сумний і похмурий день жителі сусіднього Ведмежжя, знаючи, що народ з трьома ногами є неймовірно легкою здобиччю, віроломно напали на нього, не оголошуючи війни. Залякуванням і заплутуванням медвежцям вдалося переконати три великих міста Триніжжя здатися без бою і вивісити у містах-зрадниках чужі смугасті прапори, символи дикого Ведмежжя.
Потрібно сказати, що як і триножці, ведмежці теж не ходили на двох ногах. І ви, звичайно, спитаєте, а як же вони ходили? А ходили вони, як звірі, на чотирьох кінцівках, тому що за давнім повір'ям пересуватися їх вчив клишоногий ведмідь.
І як не намагалися боротися з чужинцями мешканці Триніжжя, нічого у них не виходило. Надто вразливими вони були для ворога, адже не володіли даром швидкого пересування.
Але в один прекрасний день триножцям з'явився добрий і веселий чарівник на ім'я Тілько і на прізвисько Вперед.
Він сказав, що не варто засмучуватися і впадати у відчай. Є вірний засіб стати щасливими, вільними і непереможними.
- Що ми повинні робити? – спитали у чарівника триножці.
- Як не дивно це звучатиме, – відповідав Тілько Вперед, – але вам конче необхідно позбутися третьої ноги!
- Як же так, – закричали триножці, – це просто неможливо! Навіть в нашій конституції записано, що кожен громадянин Триніжжя має право на третю ногу!
- Так воно і є, – відповів Тілько Вперед, – проте живучи триногими, ви приречені. Цивілізовані країни, де всі ходять на двох ногах, дивляться на вас, як на прокажених. А дикі країни, де всі ходять на чотирьох кінцівках, рано чи пізно поставлять вас в ту саму рабську позицію.
- Добре, – сказав сивий старець, один із трьох старійшин Триніжжя, – що ти нам пропонуєш, шановний Тілько Вперед.
- Є лише два способи позбутися третьої ноги і навчитися тримати рівновагу!
- Які, які, які...? – почулися голоси з натовпу.
- Один – дуже болючий і кривавий спосіб – це ампутація третьої ноги. У вас немає стільки досвідчених хірургів аби швидко і безпечно позбавити вас давнього атавізму. Але є інший, менш кривавий спосіб.
- Який, який, який? – закричав нетерплячий натовп.
- Я можу взмахнути чарівною паличкою і ви всі в одну мить станете двоногими!
- Хочемо, хочемо, хочемо! – заволали усі.
- Але є одна умова, – продовжив чарівник, – Три ваших міста вже ніколи не будуть вашими. Три міста ви втратите назавжди!
І тут натовп закричав щось сумбурне й невиразне. Одні голосили – йди звідки прийшов, інші – та хрін з ними з тими містами, треті – краще нам померти, ніж жити без третіх ніг, а решта просто безглуздо кричали щось незрозуміле.
І тут сивий старець попросив у людей уваги.
Він став поруч з Тілько Вперед і звернувся до свого триногого народу.
- Послухайте, триножці! – Сказав він, – ви знаєте, як важко керувати нашим народом, який нікуди не може піти. Ви знаєте, що так можна жити довго, але так неможливо дивитися з упевненістю у майбутнє. Ви знаєте, що будь-яка ціна за позбавлення нас давнього атавизму буде високою. І тим не менше, ви обурюєтеся.
Народ мовчав.
- Ви знаєте, що ворог навіть не у воріт, а вже у передпокої. Ворог злий і підступний, схожий на свого клишоногого зухвалого вихователя. У нас немає часу рахувати, проводити референдуми і влаштовувати дебати. Ми повинні зараз або ніколи відповісти собі на питання: яку жертву ми готові принести за життя, свободу і світле майбутнє? Чи готові ми втратити свободу і залишитися триногоими чи ми згодні втратити третину своїх міст і натомість стати такими, як весь цивілізований світ?
Народ мовчав.
- Але ж у тих містах теж живуть триножці! – сказав хтось із натовпу.
Слово знову взяв чарівник.
- Коли я махну чарівною паличкою, ви всі як один станете двоногими. Стосовно ж тих трьох міст, де вже господарюють медвежці, то там стануть двоногими лише ті, хто дійсно всім серцем бажає бути вільними і незалежними. А ставши на дві ноги, вони з легкістю зможуть приєднатися до своїх родичів.
- Вибач, шановний Тілько Вперед, – сказав сивий старець, – ти маєш право зробити диво натомість принесеної нами жертви. Але жоден чарівник не має права керувати нашою пам'яттю. Ми ніколи не забудемо про три наших міста рано чи пізно повернемо собі те, що по праву належить нашому народу.
- Але тоді знову проллється кров! – сумно сказав чарівник.
- Так, – відповів старійшина, – але в боротьбі з тими, хто ходить на чотирьох, завжди перемагає двоногий!
Натовп знову вибухнув. Але тепер всі і кожен кричали переможне "Ура".
А добрий Тілько Вперед усміхнувся і урочисто махнув своєю чарівною паличкою.
Риба-Казкар
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
