ЄС через призму демографії або Каддафі був правий
Ігри у безвізовий режим з Україною демонструють не стільки слабку готовність чи нездатність нашої країни адаптувати європейські цінності, скільки повне нерозуміння керівництвом Європейського Союзу демографічних тенденцій останніх десятиріч. Про прийняття яких норм і законів може йти мова, якщо на правах біженців торік у одну тільки Німеччину заїхало без віз, а подекуди і без документів, більше мільйона осіб, не знаючих не те що європейських законів, а навіть жодної європейської мови. Все що знають окрім арабської нові європейці це шаріат, їхнє "вічне і незмінне" божествене настановлення.
Світ не просто змінюється щодня, світ змінюється у вкрай небезпечному напрямку.
Для кращого розуміння проблем, з якими у найближчий час зіткнеться Європа, треба перейти з мови слів на мову цифр.
Згідно з дослідженнями Юнеско, для виживання будь-якої нації необхідна одна надважлива передумова: коефіціент її народжуваності має становити щонайменше 2,11 дітей на одну сім'ю.
Що це означає?
Уявімо, що у двох пар батьків є по одній дитині, а у тої пари теж лише одне дитя. Це означає, що всього через покоління популяція людей одного етносу скоротиться вчетверо. А скорочується популяція – зникає нація. За всю історію людства жоден народ не зміг відновитися навіть з коеффіцієнтом 1,9, не те що з 1,3 як у Німеччини або 1,1 як у Іспанії.
Ситуація змінюється щоденно і наші онуки житимуть у радикально іншому світі ніж ми з вами сьогодні. Нації, які домінували у ХХ сторіччі наврядче зможуть у тому ж вигляді дотягнути до ХХІІ. У всіх 31 країні ЄС народжуваність становить 1,38 дітей на сім'ю в той час, як населення самої Європи абсолютно не зменшується. В чому ж парадокс? Парадокс в тому, що починаючи з 1990 року приріст європейського населення на 90% відбувається за рахунок ісламської еміграції. А мусульманські сім'ї мають показник народжувальності у 8,1 дітей на одну сім'ю, що говорить про те, що всього через якихось 5 років кожне друге немовля у Франції, Голандії або Бельгії буде мусульманином, а вже у 2040 році ці країни проголосять себе ісламськими республіками.
Звучить приголомшливо, проте тенденція саме така.
Не краще ситуація і у країні – агресорі. Вже сьогодні близько 40% солдат російської армії – муслими. Можна тільки здогадуватися, як вони себе поведуть, оголоси Росія війну скажімо Туреччині. Або не дай Боже Саудівській Аравії. Всього ж у Московії коеффіцієнт народжувальності становить всього 1,34. А це реальний шлях до зникнення нації через якихось 50-60 років.
Приміром у США відповідний показник становить 2,05. Але за рахунок міграції народів латиноамериканських країн він автоматично підвищується щонайменше до 2,2 дітей на одну сім'ю, що свідчить про благополучні перспективи Сполучених Штатів щодо їхньої демографії. Пощастило американцям ще й з тим, що майже усі 100% латиноамериканцських емігрантів – католики. Асиміляція християн у переважно християнський світ відбувається значно легше ніж представників радикального ісламу у, скажімо, переважно протестанську Німеччину. А з урахуванням рішення конгресу про відмову прийняти сирійських біженців, перспектива збереження миру і спокою в країні для США взагалі виглядає райдужно.
І тут на пам'ять приходять пророчі слова покійного лівійського лідера Муаммара Каддафі:
"Схоже, що Аллах подарує Ісламу перемогу в Європі без мечей, зброї і завоювань. Нам не потрібні терористи. Нам не потрібні смертники. Всього через кілька десятиліть 50 мільйонів мусульман перетворять Європу на мусульманський континент."
Нагадаю лише, що вже сьогодні в Європі проживає понад 55 мільйонів мусульман. Це на 15 мільйонів більше ніж усіх громадян України, красивих, білих, з освитою і християнським світоглядом. Людей, достойних принаймні поваги і відкриття державних шлагбаумів у вигляді принизливих шенгенських віз.
Україна це станній шанс Європи обєднатися з собі подібними, а не добровільно здати континент тим, хто вже сьогодні не бажає жити за законами старого світу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
