Свобода або Смерть. Чия?

Повернувся з Донецьку. Загинула дуже близька людина, найулюбленіший двоюрідний братик мого сина, юнак, якому нещодавно виповнилось 20 років. На поминках зібралися декілька сотень донеччан- батьки- приблизно мої ровесники, й діти- ровесники мого сина. Про що говорили? Про те, що зібралися справжні друзі, бо на день народження може приходити різний люд й з різною метою, а прощатися- тільки справжні друзі, про те, яке це страшне безглуздя- батькам ховати своїх зовсім юних дітей, про дружбу і її цінність, про відповідальність дітей перед батьками. Пройшло декілька годин, а вони стояли внизу ресторану, з червоними від горя очима, батьки й діти, плакали й говорили, говорили...Страшна,несправедлива, випадкова трагедія. Ми можемо собі уявити, щоб хтось планував подібне? Щоб хтось був готовий принести наших дітей в жертву в ім'я будь-якої ідеї? Щоб наших дітей- ровесників незалежної України з її різних куточків намагалися стравити між собою, зробити заклятими ворогами?! Цього напевне не хочуть батьки, не хочуть діти... Тоді хто? Адже зрозуміло, що після ретельно спланованої й цинічно реалізованої вакханалї у Львові авторам й натхненникам з обох сторін потрібні жертви, потрібна люта ворожнеча, потрібна кров- кров наших дітей, бо саме їх кидатимуть на барикади "скромні" вожді. Ніщо в світі не вартує сльозинки дитини, не кажучи про краплинку пролитої крові... Це, напевне, не про нас. У нас попереду- вибори...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.