"Танці" за антикорупційним судом

Друзі, давайте спробуємо без емоцій, просто проаналізуємо наш з вами шлях за 3 роки до цього шансу створити суд, який буде розглядати справи щодо корупції в вищих щаблях політичного харчового ланцюжку.

Deutsche Welle зібрало весь тернистий шлях 3-річних обіцянок пана Порошенка про Антикорупційний суд.

Ми пройшли:

- Від бажання у 2016 році пана Порошенка створити так звані "антикорупційні палати" у старих підконтрольних йому судах (хахаха) -

- до заяв Президента, що "антикорупційний суд" – це історія країн третього світу і Африки -

- до Ялтинської конференцій 2017 року, коли Порошенко у звичній зухвалій для нього манері запитав Джона Керрі "чи є в США антикорупційний суд", на що отримав блискавичну відповідь: "на відміну від вас, у нас всі суди антикорупційні" – що не могло не зірвати овації та оплески -

- до незграбних танців навколо і біля процесу створення суду і обіцянок подати законопроект у ВР протягом цілого року -

- коли ще півроку Президент "закликав" Парламент і своє ж БПП створити якусь робочу групу і переводив неуміло стрілки на всіх, крім себе -

- до подачі Порошенком нарешті через 2 роки законопроекта про суд абсолютно жахливої якості, який одразу вщент був розкритикований Венеційською комісією -

- до вже образливого сміху над Президентом України на Мюнхенській безпековій конференції вже в 2018 році, коли він намагався знову брехати в очі міжнародним колегам, щодо відсутності свого впливу на блокування процесу розгляду законопроекту у ВР -

- до 2 місяців "страждань" комітету над поправками і щорічних перемовин з Порошенком та МВФ -

- і до принципової позиції наших міжнародних друзів і, нарешті, до сьогоднішнього дня, коли проект був прийнятий.

Це історія і відео – це вже половина інформації для розуміння ситуації)

2 хвилини – і отримаєте повне враження, як саме Президент тримає нас усіх за ідіотів.

Чи отримали ми сьогодні найкращу редакцію Закону? Звичайно, ні.

Скажу вам правду: ми ніколи і не могли іі отримати, як би не билися і надалі, бо Порошенко скоріше б пішов на перевибори Парламенту, ніж віддав би свій контроль над створенням нового суду.

Але ми отримали черговий шанс запустити маленький вірус у величезну клептократичну систему.

Отака історія без овацій і ілюзій.

Давайте дорослішати.

Ми важко і з величезним скрипом пройшли пів шляху, але попереду найважча тропа: коли треба проконтролювати виконання тих норм закону, які є, та прозорий відбір спочатку дійсно достойних представників у Громадську Раду міжнародних експертів, а потім – кандидатів на посади суддей.

Від наступного року та нашої увагу до цього процесу залежить, чи буде це черговий ручний суд "друзів" Президента, чи псевдосуд, який так ніколи і не запуститься у повноцінну роботу, чи – шанс на ПОЧАТОК (а на завершення, як звітує Порошенко) антикорупційної реформи.

П.С.

Про застереження щодо фінального тексту Закону про Антикорупційний суд, який з'явився вже звично за півгодини до голосування – можна почитати тут.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.