Що означає Заява GRECO та Венеційської комісії до Верховної Ради?

Чи не вперше в історії незалежної України – до українського Парламенту зробили спільну Заяву дві головні інституції Ради Європи, відповідальні за верховенство права та антикорупційну політику: GRECO та Венеційська комісія.

Заява, звісно, стосується запропонованого законопроекту пана Зеленського про "нікчемне" рішення Конституційного Суду України та його "розпуск".

І там є що проаналізувати для нас і над чим замислитись.

Не тому, що це одні з найважливіших інституцій, які знають про що говорять, а тому, що вони розкладають по полицям питання, які для нашої країни в цей час кризи є ключовими.

Питання, які ми самі рідко піднімаємо:

• Нахіба нам Конституційний Суд?

• Хто є неупередженим арбітром у державі? Чи може ним бути Президент? Чи може ним бути КСУ?

• Навіщо КСУ незалежність?

• Чи може незалежність бути всеохоплюючою, чи це означає безкарність?

• Чи може КСУ будувати "китайську стіну" між собою та всією виконавчою гілкою влади?

• Як вилазити з цієї ями, коли Президент пропонує (і вимагає від ВР) неконституційні рішення? До чого вони призведуть?

Дуже коротко їх тези, які тут не є політичними, а повністю фаховими, і формують їх не політики від різних партій, а фахові службовці Ради Європи, і коментарі до них:

➡ "Конституційний суд відіграє важливу роль хранителя Конституції та її цінностей, а також є арбітром розподілу гілок влади."

Слово "арбітр" тут ключове".

Дискусії про "арбітра" Президента, на жаль, не знаходять у мене підтримки, бо Президенти зайняв абсолютно нігілістичну та антиконституційну позицію, а також перебирає і перебирає на себе повноваження виконавчої гілки влади, ще й неформально очолює власну політичну партію та втручається якимись неконституційними опитуваннями у вибори.

➡ "Довіра – не означає нестачу незалежності, а навпаки: Конституційний суд може користуватися довірою інших державних інститутів та суспільства лише у тому випадку, якщо він незалежний."

Трохи про базові речі з теорії держави та права, які було б дуже корисно почути та якось вивчити деяким нашим колегам депутатам та Офісу Президента.

➡ "Довіру – треба заслужити."

Це прямий натяк, що останнє рішення КСУ таку довіру йому не забезпечило, і це треба чітко розуміти.

Не дивлячись на деякі аргументи КСУ, з яким я погоджуюсь, КСУ не може будувати "китайську стіну" між собою та виконавчою гілкою влади. Тоді це не про баланси, а про безконтрольність.

➡ "Але довіру можна отримати лише у системі, яка поважає Конституцію та верховенство права".

Аплодую!

Виправити глибинні помилки, махаючи шашкою, – не вийде.

➡ "Припинення повноважень суддів – це кричуще порушення Конституції та основоположних принципів поділу гілок влади."

Факт!

➡ "Порушення Конституції, навіть якщо це сталося з поважних причин (!), не може привести до культури конституціоналізму та поваги до верховенства права, які й використовуються для боротьби з корупцією."

Насправді питання не в філософії, а у наслідках.

Виправлення помилок новими порушеннями Конституції – призведе лише до нових порушень.

Що призведе – до різночитань, до підтримки різним суб'єктами та регіонами (не дай Боже) різних квазі правових рішень, до анархії, до катастрофи не лише політичною, але суспільної.

➡ "Тим не менше, ми наполегливо закликаємо вас звернути увагу на несприятливі, глибинні та довгострокові наслідки для вашої країни у випадку ймовірного поспішного рішення про відставку суддів Конституційного суду."

➡ "Ми закликаємо вас вивчити усі можливі альтернативні варіанти забезпечення того, щоб боротьба з корупцією у відповідності з міжнародними стандартами залишалась пріоритетом для вашої країни."

Парламент – і має стати зараз реальним арбітром у цьому хаосі та запропонувати альтернативні варіанти відновлення як декларування, так і довіри до КСУ, як інституції, а не конкретних суддів.

У правовий спосіб, який не передбачає махання шашкою над головою в лютому угарі та повному невігластві й у порушення Конституції!

Ще у п'ятницю зареєстровані два законопроєкти від фракції Батьківщина N4292 і N4293, які поновлюють всю систему електронного декларування, покарання за незаконне збагачення та інші важливі штуки. Знаю, що подібні ініціативи запропонували вже і інші фракції.

Маю надію, що одна з них – об'єднає і зал і суспільство.

Тож: крок назад, видихаємо, менше істерики, більше здорового глузду.

Всі ці перекоси в балансах і повноваженнях – привели нас у цю точку.

Далі треба вибиратися спільно, а не закопувалися глибше і глибше у яму беззаконня, анархізму і піар викриків.

-

Більше – як завжди, у Телеграм.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.