Закон про деолігархізацію: піар чи реальна боротьба з монополіями?
➡ Український інститут майбутнього нещодавно проводив дослідження щодо того, як українці ставляться до війни влада VS олігархи.
🔻 І ось результати:
▪ 27% упевнені, що це намагання влади відволікти населення від невдач в економіці;
▪ 24% вважають, що це боротьба з олігархами;
▪ 21% дотримуються думки, що це намагання переділити фінансові ресурси;
▪ 14% переконані, що відбувається боротьба влади з політичними опонентами.
Я повністю погоджуюся з результатами дослідження і вкотре переконуюсь, що українці – мудрі люди. 😁
❓ Чи робиться цей закон для піару? Звичайно, на ¼ – це абсолютно так.
❓ Чи це реальна спроба боротися? Думаю, що десь ¼ точно.
❓ Чи є перерозподіл потоків і хтось хоче на цьому заробити? Мабуть, на ¼ є і це.
Але, відверто, з історією щодо монополізації та олігархів стикаємось не лише ми.
Єдине – за кордоном вони називаються не "олігархи", а дуже великий бізнес чи найбагатші люди світу. У європейських країнах вони дуже часто обмежені великою кількістю правил саме систем Антимонопольного комітету, судової системи чи прозорості лобіювання.
➡ Мабуть, найвідоміший приклад боротьби із нафтовою монополізацією і одним дуже конкретним олігархом – це історія 100 давності США:
У 1870 році в США була заснована компанія "Standard Оil" – одна з найбільших американських компаній, що спеціалізувалася на видобутку нафти, її транспортуванні, переробці та продажу.
Її засновником і першим керівником був Джон Рокфеллер, який і досі залишається – одним із найбагатших людей сучасної історії.
Практично протягом більше 20-ти років – Дж. Рокфеллер контролював більше 99% американських нафтопереробних потужностей, адже він видобував, перероблював і продавав нафту.
Він мав свої медіа, а також – своє лобі в парламенті, фінансував одночасно і Республіканську, і Демократичну партії. Плюс мав агентів у слідчих органах, які вели справу проти нього.
Дуже потужний дядько)
До речі, його компанія "Standard Оil" налічувала 20 тис. нафтосвердловин, 5 тис. автоцистерн. У фірмі працювало – 100 тис. людей.
Протягом 20-ти років Рокфеллер був нафтовим монополістом у США.
Можливо, ви бачили смішні карикатури, де рука Рокфеллера на Капітолії, на Білому домі, чи на звичайних громадянах? Оце воно.
❓ Що ж сталось?
У 1904 році Антимонопольний комітет відкрив купу справ щодо повної монополізації ринку.
Процес тривав близько 7 років, і врешті-решт у 1911 році Верховний Суд розділив "Standard Оil" на 34 менших компаній.
Так народились такі компанії, як "ExxonMobil", "Chevron" та інші.
До речі, ці менші компанії і досі іноді домовляються між собою, але їх знову "б'ють по руках", зупиняють і розділяють.
➡ Ця історія якраз і є прикладом дій правил Антимонопольного ринку та судової системи, на які я ще сподіваюся в Україні.
І тут питання до однієї з ланок суду: Конституційного або Верховного.
Чи зможуть вони адекватно запрацювати, і чи зможуть зупиняти монополізацію в Україні?
➡ Саме про це мав би бути президентський законопроект, на мою думку:
- про посилення АМКУ,
- про посилення Верховного Суду
- про більшу прозорість власності (у тому числі медіа) та правил лобізму.
📲 Друзі, нагадую, що більше пишу у своєму телеграм-каналі "ХРУМка ПОЛІТИКА"! Доєднуйтесь!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
