Із Днем Незалежності нас, друзі!
Із Днем Незалежності нас, друзі!
Перемоги нам, сил, вміння довіряти один одному, підтримувати один одного та дякувати один одному не лише в найтемніші часи.
Ми – неймовірна нація.
Нація героїв і одночасно звичайних людей, здатних на неймовірні вчинки та силу. На найбільшу любов та самопожертву і найбільшу ненависть і підніжки.
Та в боротьбі за нашу свободу і незалежність кожен із нас відкрив у собі та у людях поруч найкраще, найглибше, найпрекрасніше.
Дякую вам. Кожному з вас. Кожному з нас!
Сьогодні – був емоційний день.
Я дивилась на жовто-блакитний прапор, який занесли до зали Верховної Ради, і який я бачила тисячу разів, коли заходила в кулуари – і бачила його наче вперше.
Той самий прапор, який 32 роки назад уперше до зали Українського, а не "радянського" Парламенту заніс В'ячеслав Чорновіл та колеги ще до того, як його офіційно закріпили у Конституції.
Ніколи цей невеличкий прапор та слово "незалежність" для нас не означали так багато і не звучали так реально. Пізнається все, лише коли є загроза його втратити.
Незалежність для нас – це синонім слова свобода, а свобода тече в наших жилах і в ДНК із покоління в покоління останні сотні років.
Незалежність – це можливість самостійно приймати рішення, визначати власні інтереси та завдання без жодних зовнішніх вказівок і наказів.
Ми з вами ментально, психологічно, фізично – не здатні підкорятися зовнішнім вказівкам і наказам. Ми виборювали свободу не одне століття. І зараз виборюємо її в черговій війні за нашу незалежність.
Незалежність – зараз у кожному з нас, у кожному нашому вчинку, кожному волонтері, медику, військовому, пожежнику, у кожному політику на міжнародному фронті, у кожному дипломаті.
Це все маленька частинка нашої величезної свободи і можливості цю свободу виборювати та відстоювати.
Українці абсолютно героїчні люди, які здатні на неймовірні речі і неймовірні об'єднання в темні часи.
Але часто про це забувають, і звикають жити в цих темних часах. Забувають про ці об'єднання і згуртованість у часи, коли здається, що стало трошки легше або ми просто звикли до темряви.
Мені б хотілося побажати нам у цей день не лише Перемоги. Звісно, ми її здобудемо і Перемога буде за нами. Вона буде важка, але ми вистоїмо.
Мені хотілося б побажати більше довіри, турботи і цінування один до одного. Вдячності один одному. Обʼєднань заради, а не проти. Вміння бачити один в одному найкраще і найсвітліше, як ми бачимо у ці найважчі роки.
Зі святом нас, друзі!
Разом – до Перемоги!
Дякую кожному з вас! Дякую за підтримку!
І подякуйте своїм близьким за те, що ми маємо таку розкіш прокидатися хоч і не в мирній і не спокійній, але в незалежній, вільній прекрасній Україні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
