6 РОЗДУМІВ із Ялти – YES conference
Ялтинська європейська стратегія (YES). Київ. Фактично, "Український Давос". Найбільша міжнародна конференція в Україні.
Хочу дуже відверто поділитися роздумами, як зараз виглядає світова підтримка України, і який настрій.
Трохи пройшло часу від Ялти, тож можна підвести підсумки без емоцій.
▶ 1. Великий плюс та гарний знак – на заході велика кількість іноземних гостей, і це – не зважаючи на те, що:
▫ Ці "дати" для багатьох парламентарів були незручними (бо парламенти інших країн тільки повернулися до роботи після літніх відпусток і мали першу сесію за 2,5 місяців 🙃).
▫ Приїжджати до України вже не так "модно" і фотки у більшості вже є.
▫ Зважаючи на втому і до кінця нерозуміння того, що відбувається на 500-ту сотню днів війни, і що партнерам робити далі.
▶ 2. Серед гостей:
▫ іноземні делегації депутатів:
Конгресмени США; велика французька делегація, якою дуже пишаюся – 6 депутатів із УСІХ 6 партій парламенту, яких об'єднала підтримка України. Від ультраправих – до ультралівих – більшість уперше в Україні.
▫ Як завжди – потужна делегація наших великих друзів – британських депутатів.
▫ Інтелектуали: Тімоті Снайдер, Ніл Ферґюсон та багато інших.
▫ Журналісти світового рівня, яких була дуже рада бачити, і яким уже не потрібні поради у Києві, бо за період повномасштабного вторгнення вони були тут багато разів.
Організатор заходу, як завжди, Фонд Віктора Пінчука. Дякую вам, друзі, та всій команді за те, що ви робите і не зупиняєтесь! 🙏
Тепер по суті.
▶ 3. ЕМОЦІЯ.
Конференція YES – завжди цінна не лише тим, що це є українським Давосом найвищого рівня у Києва; або що ми можемо доносити наші меседжі з виступів Зеленського, військових, Першої леді, Прем'єр-міністра та кулуарного спілкування, але й тим, – що тут дуже чітко зчитується ЕМОЦІЯ представників країн та загальна емоція залу.
Розумієш, на якому етапі зараз ми, а на якому – іноземці.
На жаль, ці етапи дуже не співпадають.
➡ 1. Світ не встигає за нами. Світ втомлюється швидше, ніж наші хлопці та дівчата на фронті.
Ще рік тому вони пишалися тим, що ми встояли, зараз – у деяких наших найближчих країн-союзниць "захват" перетворюється на "роздратування" або "irritation".
Це нераціональне "роздратування" всім одразу:
▪ тим, що ми такі вперті і вимагаємо від них так багато,
▪ тим, що категорично не здаємося,
▪ тим, що Путін домовляється непогано з Іраном і Північною Кореєю, і що тепер війна дійсно не лише українська (так, це було очевидно),
▪ тим, що злетів їх звичайний комфортний світ і бізнес,
▪ тим, що майбутнє – непередбачуване.
➡ 2. Соня Кошкіна називає цю емоцію – "розгубленістю", "побоюванням майбутнього", "усвідомлення власної недоречності".
Я б – поділила різні країни на різні емоції:
🔻 Віє страхом щодо нерозуміння майбутнього – від американських лідерів думок, професорів, редакторів найвідоміших видань.
Бо ми не здаємося, – і, очевидно для багатьох, уже не здамося. А розпаду росії і її повного програшу вони зараз бояться понад усе.
🔻 Гуттереш пише про зняття санкцій. Те ж саме публічно у Києві повторює редакторка одного з топових американських видань, яке щотижня читає увесь світ.
Бояться сценаріїв – із повною перемогою України та розпадом росії.
🔻 Та мова йде, звісно, не про всі країни.
Чим ближче до нас територіально розташована країна, – тим сильніша їхня підтримка. І так було завжди.
На жаль, не лише страх того, наскільки сильно ми вистояли, скільки всього вимагаємо, як потужно можемо говорити "одним голосом" читається в очах іноземних партнерів. Їх лякає наша єдність
І ця наша крихка, але єдність, – є запорукою нашої перемоги. Памʼятайте це.
▶ 4. ЄДНІСТЬ.
У кулуарах звучить дуже багато питань від союзників про загальний настрій населення та військових щодо можливих мирних планів, голосувань за нові а-ля "Мінські угоди" чи "здачі територій".
Ці питання раніше звучали від французів, тепер звучать від інших країн.
Усвідомлення того, що країна єдина у цій втомі, але й у боротьбі, і що здавати ніхто нічого не збирається і не дозволить, – їх дуже лякає.
▶ 5. МАЙБУТНЄ СВІТОВОГО ПОРЯДКУ.
Тема цьогорічної конференції – "Майбутнє вирішується в Україні". І ця теза теж лякає іноземців.
Бо це означає, що якщо Україна не дай, Боже, не те, що програє, а виграє не настільки явно, як ми цього добиваємось, – це буде знаком, що світовий порядок денний із західних цінностей і демократії змінився, і що авторитаризм перемагає.
Світ зміниться на сотні років, і в ньому будуть панувати зовсім інші правила.
❗ Якщо наша перемога не буде повною, це доведе три речі:
▫ 1. Правила та принципи західного світу закінчуються, і приходить час диктаторів, грубої сили, а з ним – захід демократії.
▫ 2. Базова груба сила переважає над технологіями та інноваціями західного світу.
Бо якщо путін отримає хоча б мінімальну перемогу, "закидавши" нас солдатами, а ми з усіма нашими та іноземними найкращими технологіями та зброєю не зможемо цьому протистояти – це означатиме, що так само зможе зробити будь-який диктатор чи країна, де не цінується життя людини і є багато бідного населення.
▫ 3. Land grabbing (самовільне захоплення територій) – є дозволеним. І, думаю, ви чудово розумієте, які країни цим скористаються, тоді як жодні інституції як ООН – не спрацювали.
▶ 6. Уперше також багато говорили про ГЛОБАЛЬНИЙ ПІВДЕНЬ.
Над цим ми працюємо протягом останніх півтора року – нашою делегацією на чолі з Віце-спікером парламенту Олександром Корнієнком.
Найскладніша і водночас найцікавіша робота в моєму життя.
Мала честь коментувати панель під час YES саме по Глобальному Півдню про те, скільки насправді ж нас підтримують із 8 мільярдів населення Землі (про це розповім окремо).
До Перемоги, друзі! 🇺🇦
Майбутнє світу вирішуємо ми. Вирішує Україна. Наші військові, дипломати, Президент, делегації, волонтери, кожен українець кожним кроком, що наближає перемогу.
Вирішувати долю світового порядку – це не не був наш вибір, але тепер – це наша відповідальність теж.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
