Черга за істиною: як затримки в експертних установах ламають долі та руйнують бізнес
Скільки б ми не говорили про європейські стандарти та очищення влади, для пересічного громадянина всі ці високі матерії розбиваються об глуху стіну реальності, щойно він намагається захистити своє право в суді. Доступ до правосуддя в Україні перетворився на цілковиту фікцію і однією з найглибших прірв, у якій роками тонуть долі людей, майно та бізнес, стала система судових експертиз. Фундаментальне право на справедливий суд нівелюється елементарною нездатністю, а часто й небажанням держави забезпечити своєчасний і фаховий розгляд справ. Кожен адвокат сьогодні знає цю страшну буденність: ти вибудовуєш правову позицію, збираєш докази, йдеш у процес, а далі справа завмирає на місяці, а подекуди й на роки, бо призначено експертизу, а державні установи просто захлинаються від колосального навантаження і власної монополії.
Візьмемо найбільш буденну ситуацію, від якої не застрахований ніхто – дорожньо-транспортна пригода. Приїжджає поліцейський патруль і, чи то через кричущу непрофесійність, чи то з цілком конкретних корупційних мотивів, складає відверто спотворену схему аварії. Пастка закрилася. Аби довести свою невинуватість, ви змушені просити суд призначити інженерно-транспортну та трасологічну експертизи. І ваша справа лягає у мертву чергу в державній установі на рік-півтора. Весь цей час ви залишаєтесь сам на сам зі своєю бідою, без автомобіля і страхових виплат, у стані постійного процесуального стресу, тоді як справжній винуватець спокійно уникає покарання просто через закінчення строків притягнення до відповідальності. Це не правосуддя, це відверте знущання з громадянина, де недбалість однієї державної ланки надійно прикривається колапсом іншої.
Ще страшнішими є справи про лікарські помилки та неналежне надання медичної допомоги. Родина втрачає близьку людину через халатність лікарів, і для притягнення винних до відповідальності критично необхідна комісійна судово-медична експертиза. Але черги на такі дослідження у державних бюро розтягуються на три, а іноді й п'ять років. Матеріали роками безглуздо мандрують між інстанціями, життєво важлива медична документація може раптово "загубитися", строки давності спливають, а винні продовжують працювати як ні в чому не бувало. Для потерпілих це перетворюється на роки нестерпного психологічного катування державною машиною.
Не менш цинічно експертна система використовується як інструмент легалізованого рейдерства та знищення економіки. За абсолютно надуманим приводом слідчі відкривають кримінальне провадження, вриваються з обшуками, вилучають сервери та всю первинну бухгалтерію підприємства, після чого призначають економічну або комп'ютерно-технічну експертизу. І вона "зависає" на роки. Слідчий розводить руками, мовляв, чекаємо висновку, техніка – речовий доказ. Тим часом робота компанії повністю паралізована, контракти зірвані, люди втрачають роботу, а підприємця банально змушують "вирішувати питання" або віддавати бізнес. Тут експертиза працює вже не як інструмент істини, а як знаряддя відкритого шантажу.
І абсолютним апогеєм цієї інституційної неспроможності є ситуація з будівельно-технічними експертизами зруйнованого війною майна. Люди, чиї будинки знищені російськими ракетами, життєво потребують фахової оцінки збитків для отримання компенсацій або підготовки позовів для міжнародних судів. Але через штучну монополію державних інституцій та критичну нестачу фахівців, громадяни місяцями чекають на експерта, залишаючись буквально на руїнах власного життя через бюрократичну імпотенцію системи.
Що з цим робити і як вирватися з цього зачарованого кола? Відповідь лежить виключно у площині негайних, хірургічних законодавчих змін. Нам не потрібно винаходити велосипед, достатньо поглянути на досвід цивілізованого світу, зокрема Великої Британії чи країн Європейського Союзу. Там діє принцип вільного ринку експертних послуг, де головним є репутація та наукова обґрунтованість методики, а не печатка державного органу. Ми зобов'язані негайно внести зміни до Кримінального процесуального кодексу та Закону України "Про судову експертизу", остаточно урівнявши в правах приватних та державних експертів. Слід негайно скасувати абсурдну монополію державних установ на проведення експертиз у кримінальних провадженнях та забезпечити приватним фахівцям однаковий доступ до державних реєстрів і баз даних. Потрібно запровадити абсолютно прозору електронну систему розподілу експертиз та жорсткий процесуальний контроль за строками їх виконання. Експерт має бути інституційно та фінансово незалежним від слідчого органу, який його призначає. Без докорінної реформи цього сегменту, без реальної демонополізації судово-експертної діяльності всі наші гучні розмови про європейське правосуддя залишаться порожнім звуком і відвертою брехнею суспільству.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
