Залізна завіса Євросоюзу?
15 січня Верховна Рада ратифікувала угоду з ЄС про спрощення візового режиму і реадмісію. Ця подія стала результатом тривалого переговорного процесу України з ЄС. Її наслідком буде встановлення єдиних для всіх держав-членів ЄС термінів розгляду клопотань громадян України про оформлення віз, а також переліку документів, які вимагатимуться при розгляді таких клопотань. Крім того, угода визначає встановлення безоплатного порядку оформлення віз для низки категорій громадян України. З одного боку, це позитивний крок який стандартизує можливості в'їзду до всіх країн Шенгенської зони, з іншого – ми відчули, що мури наддержавного утворення (якому Україна зовсім не потрібна, як рівноправний партнер) впритул наблизились і до наших кордонів.
Зворотній бік цього процесу проявився у втраті безпосереднього контакту з країнами-сусідами. Простіше кажучи, тепер ми перетинаємо не кордони Польщі чи Словаччини, а кордони ЄС.
Найбільше це відбилося на долі мешканців західних регіонів, які останні десятиліття жили за рахунок "човникової" торгівлі. Спрощений режим їх не задовольняє, а угода про місцевий прикордонний рух з Польщею ще не підписана. Звідси і протести на прикордонних переходах і під польським консульством у Львові.
Проте найбільше громадян обурює дискримінаційний характер підписаних угод. Консульство Польщі у Львові має невиправдані вимоги до документів, необхідних для отримання Шенгенської візи. Вони вимагають додатково копію трудової книжки та копію внутрішнього паспорта. Західні сусіди України надалі безперешкодно і безоплатно перетинають її кордон, в той час як наші співгромадяни тепер позбавлені такої можливості.
Особливо небезпечним навантаженням на Україну стали домовленості про реадмісію.
Положеннями угоди з ЄС встановлюються зобов'язання України приймати без зайвих формальностей своїх громадян, а також (!!!) громадян третіх держав, які порушили режим перебування на території ЄС.
Фінансування утримання нелегальних мігрантів буде здійснюватися за рахунок бюджету України. Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк зазначив, що сума витрат на створення пунктів для нелегалів та їх утримання складе 30 мільйонів євро. Разом з тим, ЄС готовий навіть частково фінансувати цю програму, лиш би Україна погодилась утримувати в себе такі табори.
Ну й європейці – розводять нас за принципом "на Тобі небоже, що мені негоже".
Не секрет, що Євросоюз зараз потерпає від величезного напливу біженців з країн третього світу і можливість позбутися частини з них за рахунок України для нього – це велика вдача.
На заході, судячи з усього, не проти були б депортувати за кордон і власних небажаних громадян. Так восени в Італії, після вбивства румунським циганом 47-річної Джованни Реджані, Рим і Бухарест звернулись із закликом до Євросоюзу невідкладно зайнятися питанням неконтрольованої міграції в ЄС, перш за все циганських таборів. Відповідний лист голові Єврокомісії направили прем'єр-міністри обох країн Романо Проді та Келин Попеску-Теричану. В очікуванні рішень з боку ЄС італійська влада наділила префектів міст правом виселення з країни іммігрантів, навіть якщо вони мають громадянство Євросоюзу. Італійська поліція приступила до ліквідації таборів румунських циган в багатьох містах країни.
Приблизно в той же час комісар ЄС з питань зовнішньої політики Беніта Ферреро-Вальднер попередила Україну про необхідність відміни віз для Румунії і Болгарії в обмін на введення в дію угоди про спрощення візового режиму. Хоча українське МЗС відмовлялося пов'язувати ці угоди, однак вимушене було поступитись. Тож безвізовий режим для Болгарії і Румунії був введений з 1 січня, навіть до ратифікації угоди з ЄС Верховною Радою.
Таким чином, на додачу до добровільної згоди на перетворення України в відстійник для нелегальних мігрантів з країн третього світу, українська влада отримала ще й чергового дипломатичного ляпаса. Найгірше, що це може стати традицією. Не така вже й страшна дипломатія Болгарії та Румунії, проте тепер за ними стоїть уся міць брюссельської бюрократії, яка вміє і може просувати свої інтереси.
Досі багато говорилось про європейський вибір України, проте при цьому намагались не згадувати про український вибір Європи.
Не дивно, оскільки останні роки українські дипломати при відвідинах Брюсселю намагаються робити хорошу міну перед зачиненими дверима. Більше того, за рахунок сусідів та претендентів на віртуальні обіцянки, ЄС намагається отримувати цілком конкретні матеріальні вигоди.
Саме Євросоюз, а не міжнародні терористи, Австралія чи Росія став останньою перешкодою вступу України до СОТ. Однією з головних вимог Брюсселю, яка гальмувала вступ України в цю міжнародну організацію, було скасування експортних мит. Українська сторона лише після тривалих переговорів домоглася пом'якшення цих вимог, пообіцявши значно обмежити кількість тарифів та не підвищувати їх у майбутньому. Наші ж дипломати вважають це за велике досягнення.
Але цікаво поглянути на список мит які Україна тепер не може підвищувати: насіння соняшника, брухт чорних і кольорових металів, шкіряна сировина, жива худоба та ліцензовані у нас продукти. Виглядає ніби ЄС бачить в Україні непоганий ринок сировини і не хоче з ним розлучатися. Слід також зазначити, що згідно норм ГАТТ, країна-член СОТ зберігає право встановлювати експортні мита чи збільшувати їх ставку у разі продовольчої небезпеки. Дипломати натякають, що на підставі цього Україна буде мати законні підстави порушити дані сьогодні обіцянки. Треба думати, що тоді і Євросоюз, обурений такою підступністю, введе які-небудь санкції проти нас: все у дусі відкритого і рівноправного партнерства.
То де ж обіцяний і так оспіваний захист національного товаровиробника, шановна українська владо?
Проте найголовніше у цій історії те, що офіційно Київ і не мав би підписувати ніяких додаткових угод з Брюсселем, оскільки всі необхідні протоколи з ЄС були підписані ще в 2004 році. Ця вигадана в останній момент європейськими країнами перешкода мала на меті отримати максимальний зиск з вразливого становища України, поки та ще не вступила до СОТ.
А може москвофільський Брюссель вирішив вкотре вислужитись перед "Вєлікай і магучей"?
Дискримінаційне ставлення до України з боку євробюрократів ще раз підтверджує тезу про те, що в гонитві за примарними європейськими цінностями наша країна втрачає цілком реальні національні інтереси. Україна вже знаходиться в Європі, в самому центрі, їй не треба нікуди йти і стукати в жодні двері, вона має право і можливість ставити свої вимоги до західного сусіда задля забезпечення власної вигоди і процвітання.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
