Від "косоварів" до ПіСУАРу – один крок
Не маю жодного пієтету до "дружби між народами", "слов'янського братерства" та, тим більше, "православної єдності". Засуджую москвофільські настроїв сербів. З огляду на це, хочу висловити власну думку щодо подій навколо "республіки Косово".
Ця позиція базується на двох принципах, якими керуються українські націоналісти у питаннях зовнішньої політики. Це, з одного боку, – принцип справедливості, а з іншого – принцип україноцентризму (національної вигоди).
Щодо принципу справедливості. Націоналістична позиція полягає у тому, що кожна нація має право на створення національної держави на власних етнічних землях. Як відомо, так звані "косовари" – це видуманий, невідомий в історії народ. Це, насправді, албанці, що мешкають на споконвічній етнічній сербській території. Окрім того, албанці вже мають свою національну державу, яка може забезпечити усі потреби цієї нації. Навіщо Європі ще одна Албанія?
Які підстави взагалі мають "косовари" на самостійність, окрім того, що не так давно витіснили з Косова корінних мешканців? Якщо світ визнає це справедливим, то завтра до кожного в хату можуть прийти гості, вигнати господарів і оголосити помешкання своєю власністю. Точно як у відомій українській казці про Зайчикову хатку і Лисичку. Хіба, згідно такої "справедливості", араби у Франції не мають підстав ініціювати референдум про незалежність Марселю? Вони б його однозначно виграли. Бо корінні французи там тепер – нацменшина.
Як на те пішло, то є багато народів, які, з точки зору історичної та національної справедливості, мають значно більше прав на власну державу. Сьогодні в Європі придушують самостійницькі прагнення багатьох націй, які вже давно борються за свою незалежність. Мова іде про басків, каталонців, ірландців Північної Ірландії, шотландців, фламандців тощо. Ці народи не лише значно довше за "косоварів" мешкають на своїх територіях, але й деякі з них вже мали в минулому власні держави. Проте, тепер вони, на відміну від албанців, своїх держав не мають. Зрештою, у Європі живуть окремі народи, національна самобутність яких майже знищена. Водночас, вони позбавлені права на мінімальну культурну автономію. Наприклад, лужичани (теж наші "браття слов'яни") у федеративній Німеччині.
Щодо принципу україноцентризму. У зовнішній політиці нам давно варто взяти на озброєння відому ідеологему: держава не має ні вічних союзників ні вічних ворогів, вічні лише національні інтереси. Тоді легше буде вирішувати проблеми як зовнішньої, так і внутрішньої політики. Серби, очевидно, поплатились за свою москвофільську політику. І Москва їм не допомогла, керуючись лише власними інтересами.
Сьогоднішня мета Москви в Україні полягає у роздмухуванні сепаратистських настроїв. Через регіоналізацію чи автономізацію – як вдасться. Відтак, всі ці істерики з приводу дублювання фільмів та сєвєродонецькі шабаші – ланки одного ланцюга, який тягнеться від Кремля.
У цьому аспекті побудова Євросоюзу як "Європи регіонів" теж загрожує Україні, яку можуть поділити на регіони між Євросоюзом і, наприклад, ЄвроАзЕС. Скажете – це фантастика? Параноїдальна "теорія змови"? Але згадаймо, що Україна кілька разів вже була розшматована на Ліво- та Правобережну "доброзичливими" сусідами. Ми маємо докласти всіх зусиль, щоб таке не повторилось. Незалежність Косово – це дуже тривожний дзвіночок для України. Надто багато бажаючих використати цей прецедент для проголошення якого-небудь ПіСУАРу.
На завершення хочу акцентувати: Всеукраїнське об'єднання "Свобода", як і провідні націоналістичні організації Європи, дотримується ідеї побудови Європи вільних націй, а не конгломерату штучних регіонів.
Враховуючи сказане та спостерігаючи невизначену (як завжди!) позицію офіційного Києва, ми надіслали до Президента України листа. Ось його текст:
Президенту України
Віктору Ющенку
Шановний пане Президенте!
17 лютого 2008 року на території Республіки Сербія в односторонньому порядку проголосили незаконне державне утворення – "республіку Косово".
Це не просто утворення чергової незалежної республіки на теренах колишньої Югославії. Це, по суті, руйнування традиційних засад утворення держав, брутальне спотворення права націй на самовизначення, порушення принципу цілісності кордонів.
Оскільки албанці мають власну державу, то утворення "республіки Косово" – це експансія албанців на споконвічну етнічну територію сербів. Це нова технологія захоплення територій інших держав, яка полягає у заселенні окремих територій національних держав чужинцям, витісненні корінного населення, захопленні влади у регіоні, проголошенні незалежності. Автономія лише сприяє цьому процесу.
Косівський прецедент може спричинити зростання сепаратизму в Європі.
Це особливо загрожує Україні, яка впродовж ХХ століття пережила три голодомори, внаслідок чого відбулась суттєва зміна етнічного складу населення України, зросла чисельність нацменшин. Сьогодні такі політичні сили як Партія регіонів, ПСПУ, КПУ спекулюють на темах мови і національних меншин, проводять провокативні заходи, роздмухують сепаратистські настрої. На жаль, посягання на територіальну цілісність України під час сєвєродонецького з'їзду у 2004 році не отримали належної реакції з боку правоохоронних органів. Наслідком бездіяльності стало намагання Партії регіонів України повторити подібний захід у Сєвєродонецьку 1 березня цього року.
Ще однією загрозою цілісності України є наявність у її складі Автономної Республіки Крим. Така суперечність закладена у Конституції України, стаття 2 якої проголошує Україну унітарною державою, водночас Конституція визначає статус кримської автономії. Цей небезпечний атавізм залишився від совдепії, але в інтересах національної безпеки його треба ліквідувати. Оскільки ситуація підігрівається присутністю на півострові баз Чорноморського флоту РФ, то скасувати автономію Криму треба якомога швидше.
Українська влада повинна зробити висновки з подій навколо Косового. Має зрозуміти, що пасивність та невизначеність щодо сепаратизму загрожує територіальній цілісності України, а бездіяльність може призвести до втрати державності.
На підставі статей 2, 102, 106 Конституції України вимагаємо:
1. Не визнавати "республіку Косово" суверенною і незалежною державою.
2. Не допустити проведення сепаратистського з'їзду у місті Сєвєродонецьк, запланованого на 1 березня 2008 року. Забезпечити скасування реєстрації антиукраїнських партій та громадських організацій.
3. Скасувати автономний статус Криму у проекті нової Конституції України.
Голова Всеукраїнського об'єднання "СВОБОДА" Олег Тягнибок
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
